Білий замок, як лебідь, над лісом парить (ФОТОРЕПОРТАЖ)

У цей дивовижний замок фантазій безумного баварського короля, розташованого на альпійських схилах, закохалися закарпатські студенти УжНУ та журналісти…

Звісно, у кожного замку є свої вікові містика та загадковість. Нойшванштайн – це німецький еталон казкового замку, який вправно сховався на скелястому схилі у самісінькій тиші баварських Альп. На кожному кроці цієї фортеці і на підступах до неї – суміш реальності і вигадки, історії і легенд про короля-відлюдника...

Замок Нойшванштайн (нім. Schloß Neuschwanstein, у перекладі - «новий лебединий камінь») розташований поблизу німецького містечка Фюссен. Побудований він у 1869-1891 роках баварським королем Людвігом II.

Нині замок – один із найгарніших у світі і є місцем паломництва туристів зі всього світу, відноситься до розряду палаців «must see». Бо це «палац мрії» його творця, який йому так і не вдалося побачити в повній своїй розкоші…

Як розповів нашій групі екскурсовод, про створення цього замку подбав баварський король Людовик II. Його світогляд, химерні фантазії та мрії з допомогою Крістіана Янка (театрального художника), знайшли своє втілення в дизайні інтер’єру, архітектурі і ландшафтній композиції замку. Той факт, що замок був споруджений далеко від галасливих міст і строкатих доріг, пояснює відлюдкуватість у характері Людовика II. Будівництво замку тривало майже 17 років. Постійно змінюючись і вдосконалюючись Нойшванштайн, так і не був закінчений під час перебування Людовика II на троні. Сам король весь час знаходився поруч – в замку своїх батьків, розташованому на сусідній горі.

Після того, як король загадково залишив цей світ (одна із версій – його втопили неподалік в озері, приписуючи безумство), замок відразу став популярним серед туристів. Тому архітектурна пам’ятка почала приносити шалені прибутки. Корінні жителі Баварії були дуже вдячні своєму дивакуватому правителю за це.

Популярність замку Нойшванштайн виправдана його чудовим зовнішнім і внутрішнім оформленням. Замком - кольору слонової кістки - можна бродити цілими годинами, милуючись його чудовими кімнатами-шедеврами. Але велика кількість туристів (а це щодня по 5-6 тисяч відвідувачів і понад мільйон щороку) не дає можливості довго перебувати всередині.

Та серед кімнат Нойшванштайн є ще один дивовижний шедевр – Грот - зразок дивної фантазії Людвіга ІІ. Знаходиться ця кімната на третьому поверсі замку. Переступивши її поріг, відразу потрапляєш у казкову печеру. Звичайні стіни тут перетворені в скелі, в яких знаходиться невеликий водоспад. Людовик II розпорядився, щоб ця кімната була з’єднана слуховим ходом із залою співаків. На жаль, у замку заборонено фотографувати, лише зовні...

Саме оформлення замку Нойшванштайн викликає у відвідувачів почуття чогось дивного і досі небаченого. Замок здається казковим будиночком, який загубився в таємничих лісах навколишніх гір. Ось ці рядки влучно описують це казкове місце:

«На високій скелі, де на тлі небес

Дикою гущавиною розрісся чорніючий ліс
Де серед тиші водоспад лише шумить
Білий замок, як лебідь, над лісом парить…»

«Казковий король» (Märchenkönig), як його називали, вечорами часто піднімався по ущелині вгору до гірського місточка Маріенбрюке (Marienbrücke), названого так на честь його матері – принцеси Марії Фрідеріки Прусської. З цього підвісного місточка палац видно, як на долоні (ми теж в цьому пересвідчилися). У такі вечори за наказом Людвіга ІІ в усіх приміщеннях Нойшванштайна запалювали світло, щоб під зоряним небом він міг здалека милуватися своєю резиденцією-притулком корованого самітника, театром одного глядача, в якому опери давали лише для нього. В наші дні затишний куточок на місточку давно перетворився на оглядовий майданчик для мільйонів туристів, чим група закарпатців залюбки і скористалася для фотографування.

Цікаво було дізнатися з розповіді гіда, що баварський король Людвіг, хоча і був заручений, так і не одружився. Історики запевняють, що високий і ставний король-красень (а мав він понад 195 см росту) не був байдужий до представників своєї статі й усе життя був вимушений пригнічувати в собі ці почуття.

Проте, під час царювання Людвіг II досить енергійно брав участь в управлінні державою. Особливу увагу приділяв розвитку культури і мистецтва, продовжуючи традиції свого батька, але на той час влада його була обмежена. В останні роки свого життя він все більше ставав відлюдником, а потім остаточно занурився у власний вигаданий світ зі своїми героями вигаданих легенд.

Зазвичай палаци і замки в старій Європі будувалися для демонстрації абсолютної влади та могутності їх власників. У випадку з Людвігом ІІ, як вказують історики, ситуація була іншою. Його казковий замок Нойшванштайн був свого роду іграшкою. Будувався він зовсім не для демонстрації влади і далеко від її центру – Мюнхена (від якого зараз 2 год їзди, а в ті часи - добу).

На зведення Нойшванштайна з державної скарбниці була витрачена шалена сума грошей – шість мільйонів золотих марок (!), що стало останнім аргументом для усунення Людвіга ІІ від престолу під приводом його безумства. Зате замок став втіленням найдовшої і геніальної ідеї Людовіка ІІ, нагадуючи величезну декорацію до неперевершеного альпійського пейзажу.

До речі, замок збудовано на висоті 1008 м, поруч з Альпійськими «Лебединим озером», яке стало натхненням для Чайковського при написанні відомого балету з такою ж назвою.

Одним словом, той, хто хоч раз побував у цьому чудовому куточку, захоче відвідати його знову і знову. В цьому можна переконатися, переглянувши наші світлини…

Наталія Монда, студентка ІV-го курсу УжНУ

P.S. Захоплюючу та пізнавальну подорож до Баварії студентам УжНУ організували керівник Закарпатського осередку Малої академії літератури і журналістики Ірина Гармасій та відомий меценат, депутат Ужгородської міськради Богдан Андріїв.