Закарпатські телевізійники - кращі на Всеукраїнському фестивалі «Кобзар єднає Україну» (ФОТО)

З 19 по 23 травня на Черкащині відбувся Перший Всеукраїнський фестиваль телевізійних і радіопрограм «Кобзар єднає Україну», заснований Державним комітетом телерадіомовлення  України, НСЖУ, Черкаською ОДА та облрадою. Метою фесту є популяризація творчості та вшанування пам’яті Тараса Шевченка, вивчення його спадщини, пов’язаної з відзначенням 200-літнього ювілею.    

На фестиваль прибули понад сто учасників: представлено 64 телевізійні програми, і 43 радіопрограми. Закарпатська ОДТРК (канал «Тиса-1») здобула почесну перемогу з документальним фільмом «Українцям заповідаю» в номінації «Славні нащадки славного роду» (ІІІ м.) – із семи заявлених. Автор фільму відома журналістка, переможець багатьох міжнародних та всеукраїнських фестивалів Ірина Гармасій, режисер – Сандра Глущенко, звукорежисер – Артур Венгрін, оператор – Олександр Петренко, відеоарт – Костянтин Мельничук.

Д/ф. «Українцям заповідаю» – уклін Соборній Україні від русинів-українців Словаччини, які в силу історичних обставин з 1945 року живуть на рідній землі, але в складі іншої держави. Це перша спроба розповісти глядачам про найбільшу в Центральній Європі приватну Шевченкіану визначної постаті світової україністики академіка НАН України Миколи Мушинки з Пряшева, яку загалом з усією бібліотекою (понад 30 тисяч) уже заповів на довічне користування українцям. На основі архівів Музею визвольної боротьби України в Празі (1925–1948), які за Божим промислом дісталися науковцю  із спадщини Євгена Вирового (уродженець м. Сміла на Черкащині), сучасники дізнаються про жертовну працю української еміграції між двома Світовими війнами, під час та після Другої світової війни, коли спецоргани «Смершу» незаконно прирікали їх на гоніння і ГУЛАги.

У фільмі представлена ціла плеяда української інтелігенції з різних куточків України, які у вимушеній еміграції з центром у Празі живилися словом Кобзаря, популяризували твори Т.Г.Шевченка в умовах чеської цензури, нав’язаної нацистами, та зібрали понад мільйон одиниць духовних скарбів у Музеї, що нині розкиданий по світу. На основі особистої еволюції героя, його родини та української громади Словаччини відтворено шлях формування української національної свідомості та їх незречення України в умовах невпинної асиміляції.

Також спеціально відзначено радіопрограму «Не однаково мені» авторства Олени Адамчук (звукорежисер Петро Біреш) за інтелектуальне осмислення духовної спадщини та висвітлення мистецької Шевченкіани.

Новозаснований фестиваль «Кобзар єднає Україну» показав, що є добрим підґрунтям для висвітлення української проблематики, переосмислення спадщини Т.Г.Шевченка та праці його послідовників. Учасники в цьому переконалися, пройшовши музейними Тарасовими шляхами в Моринцях, Шевченковому (колишнє с. Керелівка). Спільно з громадою Черкащини та гостями звідусіль закарпатці здолали піший шлях (5 км.) від Успенського Собору в Каневі, де з 20 по 22 травня 1861 року лежала домовина з Т. Шевенком, на Чернечу гору. Черкащани розповідають, що проводити мітинги під час перепоховання Тараса було заборонено, тож його друзі упродовж шляху, як посланці,  людям на вулиці розповідали про постать Кобзаря.   

Вікторія Дідух для Uzhgorod.net.ua

  Надіслати другу