Чудовий письменницький ряд: Чендей, Винничук, Кіраль... (ФОТО)

Сидір Кіраль зацікавився листуванням Івана Чендея, коли впорядковував архів свого викладача Івана Денисюка. Знаково, що познайомилися й зав’язалася дружба між закарпатським письменником та київським науковцем у стінах Ужгородського університету далекого 1964 року під час міжнародної конференції, присвяченої питанням жанру новели. Студентам і викладачам професор розповів про взаємини письменника з душею науковця та науковця – з душею письменника, тобто Івана Чендея та Івана Денисюка, про портрет закарпатського митця, яким він постає в листах, та багато інших деталей.

Сидір Кіраль вже видав книгу “«Зробити щось корисне для свого рідного народу»: з епістолярної спадщини Івана Чендея”. Нині професор збирає і вивчає архівні матеріали, які стосуються постаті письменника, й працює над проектом «Київські стежки Івана Чендея». А після знайомства із родиною закарпатського корифея Сидіру Кіралю довірили і передали всю епістолярну спадщину Івана Чендея.

Відомий письменник і публіцист Юрій Винничук, творчість якого студенти вивчають в курсі «Актуальні проблеми сучасної української літератури», жартівливо розповів про свою творчість і діяльність. Митець щиро зізнався, що власними творами збагатив ірландську літературу, поряд з Митусою, автором «Слова о полку Ігоревім», поставив містичне ім’я Ріангабара, вигадав середньовічну поетесу Анну Любовичівну, навіть робив спроби деміфологізації образу Роксолани, коли друкував нібито її щоденники в журналі «Постпоступ», чим практично компенсував фактичну відсутність камасутри в 90-х роках ХХ століття в Україні. Цікаво було дізнатися, що Юрій Винничук – один із тих фейлетоністів, які мають понад тридцять судових позовів проти їх статей, більшість із яких є дуже комічними. На втіху спраглим читачам Юрій Винничук зачитав один із пікантних уривків із роману «Весняні ігри в осінніх садах».

Завершилася зустріч спільним фото на згадку та купівлею книг на приємне читання.

Іванка Когутич