Колотнеча у Мукачеві найвигідніша передусім господарю Кремля!

Володимиру Путіну надзвичайно вигідна бодай ілюзія якогось "другого фронту на протилежному від Донбасу кінці України.

 

Нещодавні події у Мукачеві та навколо нього настільки абсурдні, що зразу видно: у безпосередніх учасників конфлікту (так званих “закарпатчиків” у камуфляжах і команди Михайла Ланя) від самого початку не було ніякого чіткого уявлення, про те, що і як робити.  Явно діяли за відомим принципом Наполеона: головне ув’язатися у бійку, а там саме понесе.  Наявність зброї п’янить і відключає раціоналістичне мислення. А хлопці у камуфляжах вже давно і безнадійно сидять на цьому специфічному наркотикові. Тому усі звинувачення коментаторів  у не патріотизмі членів патріотичної організації б’ють трохи не туди. Хлопці просто перебувають у своєму окремому світі, котрий вже практично не має дотиків до обєктивної реальності.  Вітряки там сприймаються як замки тощо.  Ідеальний матеріал для того, щоб використовувати його в темну. 

А історія спецслужб знає багато прикладів такого успішного використання акцентуйованих осбистостей без їхнього відома. Найбільш яскраві приклади – убивство анархістом Д.Богровом у 1911 р. прем’єра П.Столипіна прямо у залі Київської опери, або ж убивство Л.Ніколаєвим у 1934 р. С.Кірова усередині Смольного.  Те, що обох кілерів контролювали спецслужби, зараз погоджується більшість істориків. Розходяться тільки у тому, які саме це були служби, яким був механізм впливу, наскільки сильними там були випадкові і суб’єктивні фактори тощо.  При цьому убивці не були класичними агентами, справа там була набагато складнішою.  Трохи темнішим лишається убивство Я.Галана у 1949 р., але і там багато схожого.  Тож виглядає, що саме так було і в Мукачеві (маємо на увазі перші постріли на території спорткомплексу).  Хлопці зарозуміло гадали, ніби діють з власної волі, а насправді їх дуже тонко і вміло вели, про що вони навіть не здогадувалися.

Те, що уся заворушка вигідна найперше Кремлю, видно неозброєним оком.  Донецьк зараз заповнюється російськими бойовиками, що явно готують прорив на тій ділянці фронту.  За інших умов увага цілого світу була би прикута саме туди, а зараз – до лісистих гір навколо Мукачева.  Володимиру Путіну і його челяді надзвичайно вигідна бодай ілюзія якогось другого фронту на протилежному кінці України. Серед усього іншого це ще й лякає європейців, демонструє нестабільність сучасної  української влади, сіє сумніви у серйозності сучасної державності.  Закарпаттю твориться імідж  такої собі Сицилії, яку вже ніщо не врятує.  Це все далеко від реальності, але на кілька днів спрацює, а цього, на думку сценаристів, мабуть, цілком достатньо.

До того ж події вже цілком об’єктивно продемонстрували  непрофесіоналізм закарпатських правоохоронців  і урядовців. Власне, тут про це знали усі вже давно, але зараз це показано цілому світові. Ясно, що більшість посадовців тепер доведеться відправляти у відставку, але вони все одно врешті-решт знайдуть собі тепле місце.  І все-таки закарпатський політикум найближчими днями посиплеться – це вже очевидно.

Цікаво, що громадська думка щодо стрілянини розділилася приблизно навпіл. Одні закарпатці так ненавидять отой сегмент влади, який уособлюється Михайлом Ланьом, що розцінюють усе як спробу хірургічного втручання у ракову пухлину. Певне раціональне зерно у таких настроях є.  Інші же намагаються вирахувати, хто саме стоїть за камуфляжниками.  Тут думки розходяться аж до найбільш фантастичних.  Взагалі, фантасмагорія там суцільна, бо розігрувати усередині 2010-х років сценарій ще з 90-х (перестрілка на стрілці) – твереза людина до такого зараз не додумається.  Інша справа, якщо то їй фахово вкладуть у голову.

Кидається у вічі, що сцена для конфлікту була ретельно підготована завчасно  (за кілька днів?), обставлена професійними відеокамерами. Напрошується припущення, що десь чатували і снайпери з відповідною оптикою.  Завчасно продумано, так би мовити, спецефекти у найбільш вигідних для зйомок місцях (палаючі авто, простріляні рекламні щити на автозаправці). Усе справляє враження добре режисованого шоу, про яке актори і не здогадувалися.  І ще миттєве вкидання усього, що відбувається, в інформаційний простір – дуже подібно до того, як це відбувалося зі зникненням Григорія Гонгадзе. Тільки тепер це робилося ще професійніше – із масою змонтованого відео, букетом суперечливих версій, негайними коментарями тощо. 

Ні, це зовсім не п’яна бійка на сільській дискотеці (такими за характером було більшість закарпатських конфліктів дотепер), це постановка справжніх професіоналів.  Що ж до акторів, то після того, як вони зіграли свою роль, вони режисерам більше не потрібні.  Єдиний вихід для хлопців, які потрапили у халепу, це здатися українським правоохоронцям.  Петро Порошенко і вся силова вертикаль зацікавлені у збереженні життя цих парубків. Але є і сили, зацікавлені, аби хлопці більше нікому нічого не розповіли, пише Сергій Федака у "НЗ".

 

14 липня 2015р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів