Територіальну реформу нарешті переводять у робочу колію - Володимир Приходько

На добровільних засадах як член Громадської ради при Закарпатській ОДА бере участь в усіх консультаціях, ініційованих Офісом реформ у Закарпатські області. Його тези щодо реалізації Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» можна вважати до певної міри про вокативними, але однозначно такими, що заслуговують на увагу.

- Діалог  нарешті започатковано. Я оцінюю запізнення діалогу в суспільстві – регіональному, національному – в один рік. І тільки навесні цього року уряд розгорнувся, політичні партії, адміністрація президента, місцеві органи влади розгорнулися з приводу адміністративно-територіальної реформи. Саме тому, вважаю, старт діалогу був таким вибуховим, провокативним, викликав стільки емоцій… А зараз, коли пройшло кілька місяців і я бачу, що цей процес стає в робочу колію. І ось – зримий результат: початкова методика, підготовлена владою – 38 громад, методика з коригуванням – 43. Подача від районів – 112, зараз уже 98. Вам не здається, що з обох сторін: з одного боку – замовники реформ, держава, Євросоюз (не забуваймо про це), з іншого – сільські голови, депутатський корпус – ідуть кожен свою дистанцію у напрямку зближення. Тут дуже важливо не зірвати цей процес. Але часу втрачено багато і необхідно невпинно іти вперед.

- Я вважаю, що слід проводити серію семінарів за участі експертів, голів місцевих органів самоврядування і влади з тим, щоб розказувати про позитивні приклади. Методика є, і вона є ключем до реформи, але є й житейська методика. У нас багато досвідчених голів, які переживають за майбутнє, розуміють незворотність реформ. Вони могли б підказати, яким чином залагоджувати конфлікт інтересів між громадами, як буде виглядати режим землекористування і лісокористування, яка логістика буде ( автобус, скажімо буде ходити зручним для громади маршрутом). Вони згадають, як ці питання вирішувалися з 1945-го року. Бо ж проблеми з’явилися не лише за роки існування незалежної України – дуже багато проблем, накопичених Хрущовською реформою, чи з округів часів Івана Івановича Туряниці. Потрібно радитися!

- Люди починають розуміти, що йде акумулювання ресурсів. Усе те, що отримають нові громади – бюджетна децентралізація вже почалася: 5% акцизу вже пішло, ще немає податку з доходів фізичних осіб у повному об’ємі – вони поки що в районній ланці, але це - процес. Не треба з цього приводу припускати жодної паніки, над цим треба працювати. Адже вже задекларовано, що багато інших податків і зборів перейде новим громадам.

- Я дуже позитивно ставлюся до цього процесу. Зверніть увагу: 48-50, може 60 громад – десь цей процес зупинитися, а зупиняється він десь посередині. Так от, на території Закарпаття утвориться 50-60 міні-районів. І хто знайомий з процесами у Чехії та Словаччині після розлучення наприкінці минулого сторіччя, то знає: вони скасували крайову ланку, щоб усунути стару регіональну еліту від влади, згодом вони скасували районну ланку – окреси, щоб перетрусити, наче картоплю в мисці, видділяючи її від сміття, і на перших порах передали владу укрупненим територіальним громадам – обводам. Я би свідомо хотів запустити тезу про те, що укрупнені громади на території будь-якої області і Закарпаття, це ще й шлях до зміни  керівних еліт. Давайте розберемося на прикладі нашого Чопа. Як відомо, його голова вже бачить успіх для своєї громади. Тому, що Чоп – проблемний. Він втратив з 15 мільйонів товарообігу залізничних вантажних перевезень до 2,5, зараз піднявся до 5. Раніше це був основний бюджетоутворюючий механізм. Чопу потрібні ресурси. На Чопській ресурсній базі жителі навколишніх сіл користуються соціальними благами: освітніми, медичними… І утворення нової громади, окрім іншого, приведе до утворення оновленого депутатського корпусу, утворення нового інституту старост, до речі – ми не розуміємо, і не дооцінюємо, що воно таке. Це – одноосібний реформатор села. Уже не буде сільської, селищної ради, а буде староста, якого треба готувати , щоб він був кваліфікований, адже він, окрім іншого, є і членом виконкому громади. Тут ще дуже багато цікавих речей, які ми ще не прочитали!

- Що було видно, особливо в перший місяць широкого регіонального діалогу по реформах? Цілеспрямований популізм місцевих кланів і груп впливу – це було помітно одразу! «Ми не готові до демократії!» - так коли ж ми будемо готові – у 2050-му році?  Чутки про нашу неготовність до демократичних перетворень, м’яко кажучи, перебільшені! Згадайте, як починали угорці, румуни, словаки… Не потрібно робити себе меншовартісними. Але! Дикий процес популізму іде, більше того: лише нещодавно керівництво держави зупинило цей потік на загальнонаціональному рівні. Занадто багато партій звикло до старої виборчої системи - їм не потрібні оновлені територіальні громади. І вони теж посилають месиджі вниз: повільно, не треба дуже швидко!

- Тільки тепер, насправді, налагодився зв’язок громадяни-уряд-центр реформ. Тільки тепер я бачу, як представник міністерства активно роз’яснуює мету і спосіб проведення цієї реформи.  А де був Мінрегіонбуд рік після майдану? Воював? Ми втратили дуже дорогий час, і це видно.

- І ще одна важлива проблема: у нас нема гаранта незворотності реформи, і гаранта суб’єктивно-політичних рішень. У нас немає політичної партії, на жаль, цього не можна сказати і про правлячі партії коаліції… Які б зібрали, скажімо 5 голів, які ідуть в Чопську, Батєвську громаду, а вони зараз розмірковують над добровільністю, думають над аудитом раніше прийнятих рішень, і сказали б – от вам ми пропонуємо стати старостою, а вас будемо рекомендувати на місце голови нової об’єднаної громади, а у вас є всі шанси працювати на районному (повітовому) рівні. Людей таким чином розставляють, люди бачать, що політична партія є гарантом і справи, і їхнього майбутнього. Люди заспокоюються і процес об’єднання починає іти свідомо. На жаль, цього політичного «пряника» у сільських і селищних голів сьогодні немає, немає її і в депутатського корпусу. Реформа іде «пластмасово», технологічно, за посадою, але не йде душевно, політично і з усвідомленням перспективи. Це одна з хиб, яка, як лежачий поліцейський, лежить у нас під ногами, і ми постійно об неї спотикаємося.

- Ми формуємо громади – реципієнти європейських програм економічного вирівнювання і плати за створення робочих місць. Ці програми, що працюють згідно коефіцієнтів, отримують з брюссельського бюджету колосальні кошти! Подивіться польські громади: все розкреслено - будуються басейни, школи, у тому числі – за рахунок субвенцій і дотацій з європейського фонду. Таким чином ця реформа формує майбутніх реципієнтів. Це дуже важливо! Тому, як це не прикро, втрачено багато часу, і треба інтенсифікувати працю. Набат реформи б’є, і не дає нам права на зупинку!

 

04 вересня 2015р. -->