Ужгородська пенсіонерка щомісяця віддає майже всю свою пенсію на потреби бійців у зоні АТО (ВІДЕО)

Тендітна жінка поважних років, із невеличкою сумочкою у руках щомісяця чимчикує до волонтерського офісу Руху підтримки закарпатських військових, аби передати свою посильну допомогу тим, хто на  сході відстоює наше мирне небо. Йдеться про Катерину Омельчак – 88-річну жительку Ужгорода, котру армійці називають своїм янголом-охоронцем. Адже допомагати військовим ця жінка почала ще у ті часи, коли слова "волонтер" не було у щоденному вжитку.

"Це у мене почалося 24 роки тому, навіть трошки більше. У воєнній частині А 1778 служив мій племінник. Це було ще за Радянщини. Він жалівся, що їх погано годують, їм нічого не платили, видавали тільки пачку махорки. І я вирішила час від часу приносити їсти, щось готувала, пакувала у кошики і приносила до КПП. Готувала я не тільки для нього одного, адже у ті часи до війська брали і сиріт, і напівсиріт. І служили вони 3 роки. Я готувала, що могла, щось спечу, щось зварю. А у 1991 році, коли настала незалежність, я офіційно пішла до начальника штабу військової частини  і сказала, що хочу святкувати з вами разом", — розказує пані Катерина.

Трошки більше року тому пані Катерина приєдналася до волонтерського руху і досі  жертвує на потреби хлопців, котрі перебувають у зоні АТО, майже всю свою мінімальну пенсію. Однак, афішувати свою благочинність жінка не любить.

"Волонтерство розпочалося з того, що я прийшла у військову частину і виявила бажання допомагати хлопцям на Сході. Спитала кому і як можна передати гроші. Тоді сказали, що частина грошей не приймає, мене спрямували у військкомат. А у військкоматі уже зконтактували із волонтерами, із організацією, яку очолює Галина Ярцева. І тоді я вперше внесла свою мінімальну допомогу. Віддала 1000 гривень. 275 залишила собі. Мені вистачає: купити хліба, молока, кусочок масла... Спиртні напої я не вживаю. Зараз такий час, коли треба підтягнутися, затягнути пояси.. Тому що зараз такий час. Жити треба не лише для себе, але й для людей", — ділиться Катерина Омельчак.

Катерина Омельчак своїм прикладом доводить: війна стосується кожного. А нашу спільну перемогу ми можемо наблизити, лише об'єднавши зусилля та подолавши байдужість.

"У цій ситуації я не можу лишатися осторонь. Бо я знаю, що таке війна. Мені шкода молодої генерації,  я хочу, аби вона не зазнала того, що зазнала я. Але ж зазнає... Гинуть наші хлопці, а мені душа за кожного болить, за кожного, як за сина. Бо я знаю, що вони наше майбутнє... Це все треба відчути душею і серцем. Мені часто кажуть: а Вам що до цієї війни? Хто що вам дає? А я відповідаю, що мені нічого не треба, мені тільки потрібно, що був мир. Щоб наша молода генерація зажила цивілізовано і вільно. Щоб могла приносити користь нашій державі, нашому народу", — впевнена жінка.

Тендітна ужгородка є зразком справжньої, щирої благочинності. Прикладом для наслідування, а також того, що зміни у країні розпочинаються із людей, простих небайдужих громадян України.

"Усім серцем намагаюся допомагати і все, що маю віддаю. Нехай це небагато. Але давайте всі разом будем рятувати народ наш і землю нашу, наш край".

Більше - у відео Ужінформ.

  Надіслати другу