Закарпатські «альпійці» відзначилися у «міській» і «степовій» війнах на Донбасі (ВІДЕО, ФОТО)

Грісько-піхотні підрозділи завжди були елітарними. Відбір сюди завжди жорсткий. Адже,виконання бойових завдань цими частинами вимагає спеціальної підготовки: це і гірські лижі, скелелазіння, вміння переправлятися через гірські ущелини тощо.

15-ий Окремий гірсько-піхотний батальйону у складі 128-ої бригади якраз один зі таких. Виконувати бойові завдання у горах йому, щоправда, ще не випадало, а от у «міській» та «степовій» війні на Донбасі він відзначився.    

2-го березня 2014 року особовий склад підрозділу підняли по тривозі. Бійці завантажили боєкомплект і виїхали на полігон на стрільби.  Але всі розуміли, що навчання позапланові: ситуація у Криму загострювалась. 

З полігону у місце постійної дислокації не повернулись: надійшов наказ завантажуватись до ешелону. Місце  призначення -  Конотоп. Сумський напрямки вважався одним з ймовірних для введення російських військ в Україну. Бійці швидко вивантажились та розбили базовий табір. Тут вони змінили підрозділи 80 ОДШБр. В Конотопі вони перебували близько двох тижнів. Потім – Батурин, ще ближче до російського кордону. Тут було тихо мирно, привітні місцеві мешканці…

На початку квітня до місця розташування привезли багато боєприпасів. Так бійці 15 ОГПБ подумали, що їх відправляють на Схід України, задля наведення конституційного ладу. Їм і справді надійшов наказ залишити Батурин, але виїжджати не в охоплені вірусом сепаратизмом міста Донбасу, а на полігон в селище Гончарівськ, Чернігівської області.  До зони АТО підрозділ вирушив у травні, коли там стало по-справжньому гаряче.  

 Луганщина

Першим місцем дислокації 15-го ОГПБ в АТО стало село Оріхове, Старобільського району в Луганській області. Там й отримали бронежилети – особисто від тодішнього міністра оборони Володимира Коваля. 

Заступили на блокпости  у   Старобільському, Новоайдарському та частині Станично-Луганського районів . Наприкінці травня – перші втрати.  На блокпосту біля села Козачий, Станично-Луганського району при перевірці документів, сепаратисти застрелили бійця. Звичайно, вони відразу були знищені, але ця втрата справила шокуюче враження на інших військовослужбовців. Вони зрозуміли, що почалася реальна війна.   

Служба на «блоках» не була нудною: гірські піхотинці затримали і знешкодили чимало терористів. 

На початку червня гірські стрільці отримали черговий наказ: висуватися разом з іншими підрозділами сил АТО для блокування Металіста, передмістя Луганська. Під час руху колони по визначеному напрямку, бійці 15 ОГПБ потрапили в засідку бойовиків. Внаслідок жорстокого бою втратили трьох бійці.

Якось до них в гості завітала Надія Савченко з айдарівцями, поспілкувалася з гірськими стрілками про координацію зусиль в боротьбі з терористами.«Пуля» пожалілася на чергове перемир’я і на неможливість організувати бойовикам «ейсі-дісі».

В цей час зростала активність бойовиків біля Луганського Аеропорту. Командування вирішило відправити 2 БТГр 128 ОГПБр, посилену гірськими стрільцями та іншими підрозділина допомогу заблокованим десантникам 80 та 25 бригад.

По дорозі на ЛАП колона сил АТО потрапили в засідку під Георгієвкою. Частина колони повернулася назад. Бойовики під час атаки підбили танк 1-ї ОТБр та два БМП 80-ки. Зрештою спільними зусиллями українським військовим вдалося прорвалися до аеропорту.

В самому аеропорту бійці постійно зазнавали артилерійських обстрілів. Інколи здавалося, що вони ніколи не припиняться

3 серпня силам АТО поставили завдання висуватися в напрямку Луганська. Гірські стрільці повинні були перекрити дорогу М-04, що йде з Луганська на Ізварине. Вони взяли під свій контроль пануючу висоту біля села Новоганнівка, Краснодонського району.

Розуміючи, що бойовики не дадуть так просто перекрити свій єдиний на той час канал постачання підкріплення та зброї до оточеного Луганська, бійці 15 ОГПБ швидкоготували укріплення.

Терористи розгадали задум українського командування та взялися обстрілювали висоту. Диверсійно-розвідувальнігрупи противника прощупували оборонців висоти.

Бойовики поступово назбирали сили для вирішального штурму. При підтримці двох танків вони перейшли в наступ, бійцям 15-го не було чим їх знищити. Адже перед цим висоту залишили танкісти, які за наказом командування вийшли на інше завдання.

Гірським стрільцям довелося залишити висоту і відійти в Новосвітлівку. Тут вони вже отримали нове завдання: контролювати дорогу на Станицю Луганську та Луганськ.

Ситуація тут була перманентно напруженою, бойовики постійно обстрілювали, не рахуючись з тим, що в більшості випадків снаряди потрапляли по будинках місцевих мешканців. Але артилерія 80-ки теж не сиділа склавши руки. Завдяки ювелірній роботі коригувальника з позивним «Олень», крилаті артилеристи знищили не одну ворожу батарею.

Вояки 15 ОГПБ дуже високо відзначають співпрацю з айдарівцям. Разом з ними вони ходили в розвідку в тили терористів.

22 серпня бойовики обстрілювали українських бійців з трьох сторін з Луганська, Краснодону та Росії. Перебування в Новосвітлівці перетворилося на пекло. Бійці ЗСУ та айдарівці трималися з останніх сил.

23 серпня за наказом командування гірські стрільці виїхали в село Тепле, неподалік Станиці Луганської.

Через неділю сили АТО з боями виходили з ЛАПу, бо туди зайшли російські війська, які кількісно суттєво переважали українські частини. Після цього 15 ОГПБ як і вся 128 бригада, був переведений на постійне місце дислокації.

На початку осені гірські стрілки в складі бригади змінили бійців 25-ї десантної і взялися за оборону Дебальцівського плацдарму, в якій брали активну участь. В середині лютого 2015 року були виведені з усіма підрозділами сил АТО. Але це вже інша історія...

Анатолій ШАРА

  Надіслати другу