Інтимне життя іршавчан валяється у перехожих під ногами і може потрапити до рук дітям

Колись про це навіть соромилися говорити біля рідних чи у гостях, вважалося, недоречно виносити на обговорення своє інтимне життя.

Зокрема залишати контрацептиви чи будь-які речі пов’язані з сексуальним життям на помітному для інших людей місці. Але, як бачимо, за певних причин сьогодні на вулицях міста твориться щось абсолютно далеке від чистоти, як у прямому, так і переносному значенні. Майже кожні 10 м на вулицях міста Іршави знаходимо тести на вагітність чи презервативи. Виникає питання: чому громадяни не викидають використаний непотріб у сміття, а залишають їх на дорогах власних міст чи сіл?

У чому може бути причина таких дій громадян, кореспондент Голосу Карпат вирішила поцікавитися удиректора Іршавського райцентру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірини Михайлівни Вовканич.

Скажіть будь ласка, чому подібне сміття з’являться на наших дорогах, у чому причина?

Перш за все, це низька культура виховання. Уявімо ситуацію, що по вулиці гуляє мама з дитиною. Якщо ця мама викине на вулиці пакет з будь чого, спостерігаючи, дитина розуміє, що це у рамках дозволеного, нормального, адже такий приклад робить та, що є найріднішою, тобто являється для дитини взірцем. Ще однією, не менш важливою причиною є відсутність порозуміння, контакту між батьками та дітьми.

Часто ми спостерігаємо, що батькам не зручно говорити з дітьми на теми: статевого дозрівання, контрацепції, абортів, тощо. На мою думку, батьки, це саме ті люди, які повинні говорити з своїми дітьми на такі теми, щоб захистити їх від небажаної вагітності, абортів, зокрема наслідків від абортів, зараження через статевий контакт.

Як зазначила Ірина Вовканич, їхньою службою постійно проводиться обговорення з молоддю таких тем, зокрема за участі гінекологів, акушерів. Та цього виявляється замало, слід не залишати поза увагою дітей, молодь, яка залишилася без батьківського піклування і, фактично, за допомогою чи порадою може звернутися виключно до спеціалістів. У даному випадку мова йде про психологів та й тут є одна загорстка, адже не кожен той психолог, що має папірець про освіту.

Тому, на жаль, залишається надіятися, що люди все ж обдумуватимуть свої вчинки та залишатимуть сміття у відведених для цього місцях – аби у наших діток 2-3 річного віку не виникали запитання, відповідь на які їм трохи ранувато знати.

  Надіслати другу