Майже половину життя пропрацював підполковник Михайло Мучичка на держслужбі
Михайло Мучичка прийшов у міліцію просто з будівельного заводу. Службу починав міліціонером патрульно-постової служби. Далі був помічником чергового.
Після закінчення Львівської школи міліції його призначили начальником ізолятора тимчасового утримання.
Перейшовши до позавідомчої охорони, Михайло зайняв посаду заступника командира дивізіону з виховної роботи. Виховував молодих міліціонерів. Згодом обійняв посаду заступника начальника Мукачівського відділу Управління Державної служби охороги.
Вже більше 10 років Михайло Михайлович на пенсії. Проте і сьогодні його незабувають ті, кого за час служби навчав, з ким ділився досвідом.
У день його70-го ювілею працівники УПО в Закарпатській області привітали пенсіонера.
- Уклін вам за це, що навчали нас бути гідними! Подяка вам, що ділилисядосвідом! І дай Бог вам ще довгих літ, - привітали ювіляра поліцейськіохорони та вірні друзі, учні.
Сам пан Михайло пригадав цікаву історію, що трапилась в 80-х роках:
- У нас під охороною був торговельний центр в м.Мукачеві. Він працював до 20-ї години. Магазин закрили, а вже за годину на пульт централізованогоспостереження надійшов сигнал «тривога». Наряд прибув на місце події, алеознак злому не було. Та прилади показували, що в магазині хтось є. Миприйняли рішення зайти в магазин. Обстежили територію - нікого. Однакнаша вівчарка загавкала на порожні ящики, що стояли збоку. Ми перевірили- а там хлопець! Як виявилось згодом, він заховався в магазині, а коли йогозакрили, то виліз красти товар…
За плечима ветерана чимало таких цікавих історій. Однак у дитинстві він і не думав, що колись працюватиме в органах внутрішніх справ.
- Знаєте, я навіть не знаю, як так сталося. Мені запропонували після армії, от я і погодився,- згадує пенсіонер,спочатку я дещо розчарувався, адже,надіявся, що мене чекають цікаві будні у погонях за злочинцями.
Проте робота поліцейського – не комп’ютерна гра, а потребує логічного мислення,терпіння, добрячої підготовки.
Згодом я відчув покликання захищати людей,боротися із злочинністю. І нині не жалкую за минулим.
Цікаво, що пан Михайло працював у Державній службі охорони й після виходу на пенсію. Зайняв посаду юриста-консультанта Мукачівського міськрайонного відділу УДСО. Тільки кілька років тому вирішив піти на заслужений відпочинок. Проте зізнається, що досі сумує за роботою.
- Якби не зліг свого часу від хвороби, хто-зна, чи ви б не вітали мене зараз на робочому місці. Я досі активно слідкую за працею нині вже поліцейської охорони. Й коли чую по радіо чи читаю в газетах, що хлопці впіймали злочинця – то пишаюсь ними. Радію, коли до мене приходять мої учні за порадою, чи просто навідатися.
З гордістю пан Михайло дістає з шафи свою міліцейські форму, протираєпогони, медалі і тішиться, що свого часу зробив правильний вибір. Життя на пенсії продовжується.
Пан Михайло – коханий чоловік, зразковий батько трьох чудових дітей. Виховує гідними громадянами держави своїх п’ять внуків. Відкритої душі чоловік, спілкування з яким збагачує. Каже, мріє про мир у державі.
- Мені приємно спостерігати за тим, як працюють мої вихованці, поліцейські охорони, як ростуть мої внуки. Проте я з болем спостерігаю за тим, як потерпає сьогодні Україна. Ніколи не думав, що колись ми знову дізнаємося що таке війна, що таке загибель сина-солдата…
Я щиро вірю, що доживу до тих років, коли наша Україна перестане хоронити своїх загиблих на війні синів. Молюсь про мир щодня.
Віримо, що надії Михайла Мучички збудуться. Зичимо йому міцного здоров’я,благополуччя та сімейного затишку.
Управління поліції охорони
в Закарпатській області-->
До теми
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «За 10 років у Нацгвардії змінилося майже все: форма, мислення, підготовка» - полковник НГУ про становлення і розвиток Національної гвардії України
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- Стоянка первісних людей в закарпатському Королеві виявилася найстарішим людським поселенням Європи – 1,4 млн років
- Назавжди в строю. Олександр Пристая, сержант "Балу"
- Артур Молнар, позивний «Арчі»: Герой, який віддав життя за Україну
- Історія ужгородки Тетяни Літус, яка перемогла рак: про виявлення хвороби, лікарів та жагу до життя попри все
- «Із трьох пострілів своєї гармати ми знищили ворожий «Ураган» на ходу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою
- Майор "Дрон". Квітучий сад ужгородця Сергія Кузнєва
- «Снаряд від ворожої БМП ліг якраз у те місце, де я збирався лягти, – мене врятували якісь 2-3 секунди…». Історії з фронту від 128 бригади
До цієї новини немає коментарів