За вбивство закарпатку посадять на 5 років
Хотіла, як краще, а вийшло, як завжди?
Олена Василенко жила у співмешканця в Липчі. Молода жінка мала доволі агресивний норов і полюбляла заглянути до чарчини.
Того фатального дня, 2 червня, уже зранку вона була «веселою». Напередодні загуляла з іншим, тож через ревнощі між жінкою та її громадянським чоловіком виник конфлікт. Утім Олена з’ясовувала стосунки дуже бурхливо й емоційно. Їй не подобалося, що Василь має власну думку і намагається її відстояти, та ще й дорікає їй у зраді.
На той час у 31-річного чоловіка були проблеми зі здоров’ям, він протягом двох тижнів навіть не вставав із ліжка. Тож жінка, відчуваючи явну перевагу в силі, схопила віника й почала лупцювати ним бідолашного.
Оговтавшись, побачила, що Василь непритомний. Його одяг, подушка та стіни були закривавлені. А в руках вона тримала поламану палку-катівню… того ж таки віника.
Олена збагнула, що накоїла щось страшне, вийшла з будинку, сіла на сходи й задумалась. Тим часом навідатися до сина вирішила 64-річна мати. Жінка сказала пані Марії, щоб зайшла в помешкання й подивилася, що вона зробила з Василем.
Досі говорити про ті події Марія Кривчук не може без тремтіння голосу, бо на очі спливають сльози, а рани все ще кровоточать.
– Була приблизно 9-та ранку. Я зайшла до кімнати. Василь лежав на дивані бездиханним. Його обличчя було в крові. Я вибігла з будинку й, не тямлячи себе, помчала до сусідів. Вони ж і викликали працівників поліції, – розповідає пані Марія.
А молода вбивця свою вину визнала лише частково. Суддівську колегію вона запевняла, що не мала наміру відбирати життя у Василя, прагнула його лише провчити.
Замість 15 отримала всього 5 років покарання
Про резонансний злочин у Хусті говорили всі. Громадськість дивувалася, як може бути представниця прекрасної половини людства, жінка, створена для того, аби давати, а не віднімати життя, настільки жорстокою…
І поліція, і прокуратура кваліфікували злочин як умисне вбивство. Однак захисник обвинувачуваної наполягав на перекваліфікації правопорушення на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
– Замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає наслідки й бажає його настання. Однак Олена не мала наміру вбивати Василя. Крім того, у висновку медичного експерта зазначено, що смерть настала внаслідок дисимінованого туберкульозу легень, який призвів до розвитку легенево-серцевої недостатності, інтоксикації організму, що й стало безпосередньо причиною смерті. Дії обвинувачуваної можна трактувати як заподіяння шкоди здоров’ю, діяла вона з неконкретизованим умислом, тим більше, що між нею та її чоловіком напередодні трагедії виник конфлікт побутового характеру, – зауважив Іван Боровський.
У той же час за місцем проживання Олена характеризується вкрай негативно, сусіди кажуть, що вона могла собі дозволити вдарити й свекруху, в якої, між іншим, Василь був єдиною дитиною.
Отже, врахувавши всі обставини злочину, Хустський районний суд виніс вердикт визнати Олену Василенко винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у вигляді п’яти років розбавлення волі.
Життя за ґратами, можливо, спонукає молоду вбивцю до переосмислення цінностей. Однак, на жаль, Василя вже не повернути… а старенька мати до сьогодні побивається за сином.
Марина АЛДОН, ko.net.ua
-->
До теми
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
- Стоянка первісних людей в закарпатському Королеві виявилася найстарішим людським поселенням Європи – 1,4 млн років
- Назавжди в строю. Олександр Пристая, сержант "Балу"
- Артур Молнар, позивний «Арчі»: Герой, який віддав життя за Україну
- «Із трьох пострілів своєї гармати ми знищили ворожий «Ураган» на ходу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою
- Майор "Дрон". Квітучий сад ужгородця Сергія Кузнєва
- «Снаряд від ворожої БМП ліг якраз у те місце, де я збирався лягти, – мене врятували якісь 2-3 секунди…». Історії з фронту від 128 бригади
- «Я воюю за тих хлопців, що колись були поруч і загинули. І за тих, котрі зараз поруч…» –Скрудж, пілот БПЛА 128 ОГШБр
- «Під час штурмів розумієш, що або ти, або тебе. Ну, я молодший, спритніший, то перший встигав…». Історії з фронту 128-ї бригади
- Анатолій «WarWar» Тегза. Він брав участь у 100 % операцій і не знав слова «неможливо»
До цієї новини немає коментарів