Попри суворі реалії автодорожники Закарпаття намагаються відремонтувати побільше доріг

Така ситуація в усій країні. І це визнають як у профільному міністерстві, так і в «Укравтодорі». Водії нарікають та обурюються. І небезпідставно. Дорожники просять їх з розумінням поставитися до тимчасових, будемо сподіватися, труднощів. Тож як виходити з цієї складної ситуації – відверто й по-професійному чесно ділився із журналістами сьогодні (2.03) на прес-конференції в облдержадміністрації начальник Служби автомобільних доріг у Закарпатській області Михайло Попович.
Спочатку посадовець навів декілька промовистих цифр. На балансі Служби автодоріг у Закарпатській області знаходиться 3 348 км доріг загального користування, з яких 905 км - державного значення і 2 443 км - місцевого значення. В області налічується ще 6 043 км доріг комунальної власності. 62% від загальної протяжності автодоріг розташовані у гірській місцевості з 26 перевалами, на яких розташовані 1 298 мостів загальною довжиною 22 922 погонні метри. Частина з мостів у аварійному стані.
«З року в рік, - констатує М. Попович, - ми надсилаємо листи до «Укравтодору», - там обіцяють надати кошти, але вони в область так і не надходять».
За розрахунками фахівців, для дотримання нормативних міжремонтних строків необхідно щорічно виконувати щонайменше 150 км капітальних ремонтів та до 500 км середніх ремонтів, на що потрібно близько 2 млрд. грн. щороку. За останні роки фактичне щорічне фінансування дорожніх робіт становило не більше 10% до потреби.
Ось свіжий приклад: на дорогах загального користування за рахунок усіх джерел фінансування за 2016 рік відремонтовано суцільними ділянками тільки 25 км автодоріг, це менше 1% від протяжності, а на решті - виконувався тільки ямковий ремонт. Про цей вид ремонту, наголошує начальник Служби, давно хотіли би забути. Але від нього не можна відмовитися через хронічне недофінансування. Тому дорожники й опиняються в глухому куті. Вони змушені експлуатувати, проводячи дрібні ремонти, дороги й мости, збудовані кілька десятиліть, а то й більше півсотні років тому. І розраховані вони були на вантажні автомобілі малої тоннажності, яких і їздило зовсім небагато. А зараз великовагові фури щодоби сотнями, а подекуди й тисячами, мчать на високих швидкостях. (До речі, велика частина транзитного транспорту їде саме через прикордонне Закарпаття – приміром, з КПП «Дякове» з Румунії прямо на Словаччину, Чехію, Польщу й інші західні країни). Зрозуміло, що автошляхи, основа яких давно зношена, а дорожні одяг становить до 20 см, на таку інтенсивність транспортних потоків не розраховані. У галузі наявні й інші проблеми: застаріла спецтехніка, якій більше тридцяти років, плинність кадрів через низьку зарплату – дотепер вона складала 2,5-3 тисячі грн. Та в поточному році, є надія, зарплатня зросте і повернуться й прийдуть нові й хороші фахівці. Вишуковуються й інші резерви. Торік також інвестори збудували великий асфальтно-бетонний завод нового покоління в Мукачеві. Цього року хочуть збудувати ще два. Піднімають настрій дорожникам і намітки щодо плану фінансування дорожнього господарства області в поточному році. За бюджетною програмою на будівництво, капітальний, поточний ремонти та експлуатаційне утримання автодоріг намічено виділити мільярд гривень. З них 198 млн. грн. уже підтверджено офіційними документами. Служба автомобільних доріг також очікує у поточному році ще 155 млн.грн. із понадпланових надходжень із Закарпатської митниці ДФС, а ще до 60 млн.грн. - з Фонду регіонального розвитку. Підписана також міжурядова українсько-угорська угода про виділення Україні 50 млн. єврокредиту. Усе це дасть змогу відчутно покращити ситуацію на дорогах як державного значення («Київ- Чоп» у межах області), так і на найбільш важливих та з інтенсивним рухом ділянках. За матеріалами прес-служба Служби автомобільних доріг у Закарпатській області
До теми
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- “Вуйко Еко”: як ветерани Вуйко, Грузин і Директор на Закарпатті крафтовий бізнес започаткували
- Нести вантаж війни легше удвох: історії любові й боротьби
До цієї новини немає коментарів