На Закарпатті правлять бал ..."євробляхи"!

На Закарпатті правлять бал ..."євробляхи"!
В Ужгороді, за словами таксистів, стару іномарку можна придбати за 1,5-2 тис. Євро, чим частенько користується молодь.

 

Закарпатська область так і не змогла відчути вагомих переваг від евроітеграціі, незважаючи на те, що є найзахіднішим регіоном країни. Українська влада не спромоглися привести в порядок не тільки місцеві дороги, а й навіть контрольно-пропускні пункти на кордоні, тому іноземці бачать стан країни вже при перетині КПП. Детальніше - в нашому репортажі із Закарпаття.

На кордоні спокійно ... і брудно

Я не був в Ужгороді близько двох років. Тим цікавіше було побачити, як розвивається головний місто Закарпаття. Не секрет, що в Україні більшість європейців потрапляє суходолом саме через Закарпаття, тому регіон, по суті, є вітриною країни для жителів ЄС.

Закарпаття межує одразу ж з чотирма країнами ЄС (Угорщина, Словаччина, Румунія та Польщі), тому безвізовий режим з країнами ЄС, який заробив півроку назад, повинен був благодатно вплинути на економіку області.

Я вирішив перевірити, як працює прикордонна життя на прикладі контрольно-пропускного пункту "Ужгород - Вишнє Німецьке", що відкриває українцям шлях до Словаччини і навпаки. Ворота в Європу недбало охороняють 2 прикордонника. У неділю машин не багато. Кожні 10 хвилин сюди проїжджає новий автомобіль, черг з ранку немає. У зворотному напрямку - зі Словаччини - машин ще менше. Саме КПП знаходяться у вкрай занедбаному стані. Все навколо завалено сміттям, яке залишають проїжджаючі. Поруч копошаться щури. Навколо немає ні туалетів, ні інших зручностей, тому пасажири йдуть справляти нужду прямо в кущі. Все це різко контрастує з заявою київської влади, що всі українські КПП на західному напрямку відповідають європейським стандартам.

Поруч стоїть придорожній магазин і кафе. Тут за завищеними цінами продають товари в дорогу, в основному, побутову хімію, напої, сигарети, алкоголь. Крім магазину і кафе навколо немає нічого. Тільки насадження, колючий дріт та прикордонна вишка, прямо як у фільмах про ГУЛАГ.

Цей сумний пейзаж прикрашає тільки автобус ФК "Шахтар". Футболісти стоять біля автобуса і чекають, коли автобус поїде в Україну. Після того, як "шахтарський" автобус виїхав, КПП знелюдніло зовсім. Прикордонників стали напружувати мої ходіння з мобільним телефоном біля КПП і вони попросили віддалиться.

До Ужгорода від КПП всього 1-2 км. По дорозі до КПП знаходиться міський аеропорт, який не працює вже багато років. Його заснували ще в 1929 році, коли область перебувала у складі Чехословаччини. Здавалося б, місцевій владі всі карти в руки для створення європейського транспортного хабу, проте все навколо настільки запущено, що ти усвідомлюєш, що найближчим часом ніякого хаба тут не буде.

Як я дізнався з місцевих ЗМІ, на цій трасі регулярно відбуваються затори з фур. Не дивно, адже дорога дуже вузька, а прикордонники не поспішають працювати швидко. За зовнішнім виглядом і звичками (недбалість носінні фури і зброї) видно, що перевірки тут відбуваються нечасто, тому дисципліна кульгає.

"Евробляхі" правлять бал

Судячи з повідомленнями місцевих ЗМІ, на митного пункті "Ужгород" час від часу трапляються на нелегальному пропуску автомобілів без відповідних документів. Наприклад, співробітники управління внутрішньої безпеки УКРІНФОРМ в Закарпатській області повідомили про факт незаконного митного оформлення та пропуску через кордон автомобіля Porsche Cayenne литовської реєстрації, оформленого на громадянина Угорщини, якого не було в машині. Місцева прокуратура почала досудове розслідування щодо посадових осіб ТП "Ужгород".

За моїми спостереженнями, на європейських номерах їздить до 80% іномарок Ужгорода. У понеділок і вівторок автобазар не працював, тому побувати там не вдалося, проте місцевий таксист розповів, що стару іномарку там можна купити за 1,5-2 тис. Євро, ніж часто користується молодь, щоб покататися п'яною компанією.

"Купують іномарку за штуку баксів, розбивають її в ДТП, а потім спробуй у них вибити компенсацій збитків. Авто зареєстровано на громадянина Угорщини, шукай свищі його в Європі. Їздить юнак на довіреності, а страховки немає. Спробуй вибий з нього потім гроші через суд ", - журиться місцевий таксист Дмитро. За його словами, такі машини можуть відібрати, оскільки власники даних машин - європейські компанії - часто банкрутують, після чого кредитор намагається продати все майно банкрута, в тому числі і "евробляхі" в Україні. Поліція іноді заарештовує такі машини і відвіз на штрафмайданчик.

Варто відзначити, що край вже давно "славиться" машинами на Єврономерах. Тут працюють багато фірмочок, які займається перевезенням авто і оформленням їх на "верблюдів" - іноземних громадян, на яких числиться машина. Таким чином, машина вважається транзитною, тому не сплачує ні мит, ні податків і зборів, відповідно вона на 40-60% дешевше, ніж легально завезене авто.

Виходить казусна ситуація, коли регіон, на 60-70% складається з "евроблях", їздить по роздовбані дорогах, проте грошей на латання дірок на дорогах немає, хоча гроші на ремонт доріг надходять, в тому числі, за рахунок надходжень від митного оформлення автомобілів .

Довгий час закарпатці тримали монополію з оформлення машин на Єврономерах. Так звані "пересічникі" - громадяни України, які роблять регулярне (кожні 5 днів) перетин кордону для актуалізації дозволеного терміну експлуатації авто в режимі "транзит". Оскільки "пересічнікі" в документах значаться як співвласники ТС разом з іноземцем - "верблюдом", то це дозволяє реальному користувачеві машини абсолютно легально їздити по країні з польськими, угорськими або словацькими номерами. Деякі "пересічникі" незаконно отримують довідки про перебування автомобіля на затяжному ремонті, або про серйозну хворобу власника, яка не дозволяє йому виїхати за кордон, що дає можливість машині перебувати на території України більше місяця.

Спроби уряду Гройсмана змусити "евробляхеров" платити за машину повну ціну, погрожуючи величезними штрафами привели до масових протестів, в тому числі на Закарпатті, де протестуючі спробували заблокувати КПП.

Закарпатський губернатор Геннадій Москаль запропонував місцевій митниці прирівняти права жителів області, які пересуваються на автомобілях з іноземною реєстрацією, до прав нерезидентів - іноземних громадян, дипломатів і представників міжнародних організацій. Таким чином, "евробляхери" отримають можливість безперешкодно їздити в плині року. За словами Москаля, розпорядження буде діяти тимчасово - до законодавчого врегулювання порядку перетину кордону авто на іноземній реєстрації.

Самоуправство губернатора викликало невдоволення в Києві, проте місцеві водії підтримали "акт Москаля". Питання "Єврономер" є вкрай болючим для закарпатського бізнесу.

Товари дорожчають, торгівля падає

Окинувши поглядом прилавки місцевих магазинів, я майже не побачив там місцевої продукції. У торгових точках важко знайти закарпатське вино і пиво, прилавки заповнені товарами з інших регіонів. Супермаркетів дуже мало, більша частина роздрібної торгівлі - це маленькі магазинчики у дворах, які називаються АBC (тобто, продають основні товари). Ціни тут такі ж, як в Києві. Тому жителі міста вважають за краще їздити "на закупи" до сусідньої Словаччини, де ціни на м'ясну та молочну продукцію значно нижче, незважаючи на те, що там все продається в євро.

Човникова торгівля є основною бізнесом в прикордонній смузі. Місцеві жителі здавна займаються продажем за кордон сигарет і алкоголю, переносячи товари в своєму одязі. Тому їх називають "піджаками" або "мурахами". За кордоном вони закуповують м'ясну, молочну продукцію і фрукти, які на 10-30% дешевше, ніж в Україні.

"Зараз торгувати все важче. Ціни на сигарети і горілку зросли, тому різниця в ціні все менше. В Словаччині і так все дешево. Те що продаємо ми, вони продають далі - в Німеччині або Австрії. Їм наших сигарет стільки не потрібно", - повідомила місцева мешканка Ганна, до недавнього часу промишляла човниковим бізнесом.

Вона також поскаржилася, що після введення безвіза "мурашиним бізнесом" займаються не тільки жителі прикордонних сіл (які і раніше могли пересуватися без віз до сусідньої країни), але і інші жителі регіону, що підвищує конкуренцію.

На заробітки цілими селами

Що дійсно оживив безвіз на Закарпатті, так це заробітчанський промисел. Якщо раніше жителям потрібно було годинами вистоювати у консульств, випрошуючи собі "шенген", або платити величезні гроші посередникам, то зараз вони можуть знайти роботу прямо в країнах-роботодавців без всяких віз. Вулиці Ужгорода усіяні пропозиціями роботи в Угорщині з зарплатою в 9-12 тис. Грн. без знання мови.

Той хто знає мову, може претендувати на більші гроші, тому в кожному кварталі працюють курси угорської, польської та чеської мови. На місцевому автовокзалі також дуже популярні тури в Прагу, Будапешт і Відень. Для людей багатший з'явилися вигідні туристичні пропозиції. Наприклад, в центрі міста пропонують п'ятиденний тур Ужгород-Будапешт-Венеція-Рим за 4,5 тис. Грн.

Масова еміграція вже призвела до того, що в селах майже не зустрінеш людей середнього віку, на вулицях або молодь, або люди похилого віку. А в самому Ужгороді вулиці нерідко прибирають цигани, оскільки українці як правило, не хочуть працювати двірниками за настільки мізерну зарплату.

Люди залишають рідну землю і їдуть на заробітки через масового безробіття. Всупереч очікуванням, нові інвестори не прийшли на Закарпатті. Їм простіше найняти українців для своїх заводів в Словаччині, Чехії та Угорщини. У той же час, місцевий бізнес масово розоряється через податкового преса і обвалу курсу гривні. Необхідність ліцензування виноробства вибило під корінь дрібних виробників вина. Роздрібні мережі воліють брати порошкове вино не закарпатського виробництва, оскільки воно дешевше.

Незважаючи на своє найзахідніша розташування, регіон так і не зміг відчути всіх принад асоціації з ЄС. У місцевих містах розбиті дороги, погана інфраструктура, Закарпаття виживає тільки за рахунок контрабанди і заробітчанства. Ні місцеві, ні центральна влада не скористалися безвізом з ЄС для туристичного та інвестиційного розвитку Закарпаття. А значить, ще багато років регіон буде не вітриною України, а постачальником дешевої робочої сили.

Сергій Чигирь, РІА "Новости Україна"

 

05 лютого 2018р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

  1. Степан 2018-02-05 / 23:01:18

    стаття автора така як цьогорічна зима - ні тепло, ні холодно...

    крім купи орфографічних помилок і дуже песимістичного настрою в статті, автор пише про роботу в Угорщині і ставиться фотографія сіті-лайту про вакансію на УЖГОРОДСЬКОМУ заводі UNGWIRE.
    :)
    можливо, для "неужгородців" - це ок, але для ужгородців - це смішно.

    так, це правда, що багато чоловіків повиїжджало на заробітки і бізнес в області відчуває суттєвий брак у кадрах, але далеко не аж так песимістично -
    "...що місцевий бізнес масово розоряється...".

    просто дефіцит кадрів підвищує цінність наявних фахівців - тому зарплати в Ужгороді стрімко зростають

    напр. сер зарплата вантажника в Ужгороді така ж як і в Києві +/- 8000 грн

    або роботодавець платить більше, або працівник їде за кордон - все просто

    Слава Богу не все так погано в нашому домі!

    В Ужгороді та в околицях є кілька потужних заводів із іноземним капіталом! Є кілька великих магазинів будматеріалів! Супермаркети! Дуже багато кафе та ресторанів! Там всюди потрібно працівників!
    Всі ці підприємства створюють робочі місця та дають можливість людям заробляти.

    Чи є недоліки? Так, звісно! І над їх усуненням треба працювати! Тут питань нема!
    Але давайте більше сонця будемо дарувати одні-одним та заохочувати до змін на краще!

    Запрошую автора приїхати в Ужгород, коли буде цвісти сакура - тоді й сонце буде яскравіше, настрій буде інший, і стаття вийде веселіша!

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*