Сеньйори за партою: як в Ужгороді пенсіонери навчаються (Фото)

Зараз у слухачів Ужгородського університету третього віку, як і у всіх студентів, – канікули. З 1 червня стартувала нова вступна кампанія, тож кожного вівторка й четверга у приміщенні університету чергують відповідальні особи: приймають заяви, проводять співбесіди, розповідають про можливості навчання. У минулому, 2018-2019 навчальному році, до університету записалися понад 160 слухачів – і це доводить, що попит на навчання серед ужгородських сеньйорів є доволі великим.

П’ять років тому університет третього віку заснувала в Ужгороді громадська організація «Справа Кольпінга в Україні». Організації взаємодопомоги, так звані «Родини Кольпінга», нині працюють у більш ніж 50-ти країнах світу, а початок беруть від благодійного об’єднання, започаткованого у XIX столітті німецьким римо-католицьким священиком Адольфом Кольпінгом. «Справа Кольпінга в Україні» привезла ідею заснування університетів третього віку з країн ЄС. Там сеньйори ведуть куди активніше життя, часто беруть участь у соціальних проектах, організовуються у клуби за інтересами, багато подорожують. Усе це могла на власні очі побачити 63-річна ужгородка Тетяна Головей, котра переймала досвід поляків у місті Ярославі. Після поїздки Тетяна Ласлівна повернулася до Ужгорода, сповнена ідей. Вона кілька років була керівником тутешнього університету третього віку, повсякчас вишукуючи можливості розвивати його.

«Ужгородський університет третього віку трохи відрізняється від польських аналогів, – розповідає колишня керівниця соціального проекту Тетяна Головей. – У Польщі сеньйори ходять до університету радше за розвагами і хобі, у них є різноманітні гуртки, де вони займаються, є клуб мандрівників, де вони планують подорожі і разом багато подорожують. Наші сеньйори більше налаштовані на здобуття знань, наприклад, дуже великий був запит на вивчення комп’ютерної грамотності, бо старші люди не встигають за прогресом, часто не вміють користуватися комп’ютерами та сучасними мобільними телефонами. Також дуже популярним є вивчення іноземних мов. Нині у нас викладають англійську, німецьку та угорську мови. Є також курси української мови, психології, релігієзнавства, діють гуртки рукоділля, малювання, літературний клуб, хор, також сеньйори мають можливість займатися оздоровчою гімнастикою».

Навчання для сеньйорів в університеті є безкоштовним, приймають на курси слухачів віком від 50-ти років. Цікаво, що жінок на навчання в Ужгороді приходить куди більше, ніж чоловіків. Регіональний координатор ГО «Справа Кольпінга в Україні» в Закарпатській області Тетяна Ігнатьо розповідає, що найважче – це знайти викладачів для університету, бо платити їм можливості немає, тож усі викладачі працюють на волонтерських засадах. «Наша організація змогла запустити університет, надає для його роботи приміщення, закупила для занять шість ноутбуків, допомагає в організаційних питаннях. Сеньйори після завершення кожного навчального року отримують відповідний сертифікат. Звісно, вони можуть навчатися і по кілька років, хто скільки захоче і зможе, але часто через поважний вік і стан здоров’я закінчити вдається лише один курс.

Найповажніший за віком наш слухач – це Микола Борисович, котрому цієї весни виповнилося 90 років. Ми всім університетом його вітали, бо Микола Борисович – загальний улюбленець, завжди такий активний! Він і мови у нас вивчає, і комп’ютер опановує, і гімнастикою займається. Сподіваємося, пан Микола запишеться до нас і цьогоріч», – сміється Тетяна Ігнатьо.

За її словами, університет третього віку став уже для багатьох ужгородців другим домом, місцем, де сеньйори зустрічаються у дружньому колі, спілкуються, вчаться новому, зрештою просто розуміють, що вони – не самі і комусь потрібні. Радує й те, що слухачі університету також працюють в рамках кольпінгового принципу взаємодопомоги, адже саме їхньою ідеєю було підтримати одиноких літніх людей, котрі проживають в Ужгородському територіальному центрі соціального обслуговування. Хористи університету на новорічні свята організували для них справжнє свято з концертом та подарунками. Виступали тоді також для хворих Обласного госпіталю ветеранів війни.

«Наших сеньйорів справді об’єднує не лише навчання, а й дозвілля, – розповідає далі Тетяна Ігнатьо. – Нам вдалося домовитися з керівництвом Закарпатського обласного муздрамтеатру про безкоштовні квитки на вистави, тож сеньйори можуть жити повноцінним культурним життям. Також наші слухачі мають пільгові квитки у басейн, приймають участь у майстер-класах, різноманітних публічних заходах. Так, під час «Майстерні міста» ми організували для сеньйорів танці з танцювальним майстер-класом на площі Театральній. На жаль, традиція танців для сеньйорів не є у нас такою звичною, як, до прикладу, у Львові чи Києві, тому деякі наші гості соромилися. Але загалом захід вийшов чудовий».

Про Ужгородський університет третього віку та можливість безкоштовно навчатися місцеві сеньйори дізнаються, як правило, за принципом сарафанного радіо. Станом на початок липня на курси 2019-2020 навчального року вже записалися 90 слухачів. Заняття почнуться 15 вересня. Тож якщо ви – активний сеньйор чи сеньйора, котрим хочеться нових знань та спілкування, сміливо записуйтеся. Як кажуть в Ужгородському університеті третього віку, з виходом на пенсію життя тільки починається.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»     

  Надіслати другу