Цікава історія: навіщо на фундаменті замку Паланок видряпували хрести?
Як ви гадаєте, звідки з’явилася назва замку «Паланок»? Легенда свідчить, що відколи фортеця височіє на горі, відтоді вона надійно оберігається. Одним із засобів безпеки був частокіл, тобто паркан з дубових зрубів загострений на верхівках. Такими парканами огороджували майже всі тодішні стратегічно вважливі споруди. Одна із назв частоколу – паланок. Тому і можна зробити висновок, що замок отримав свою назву від захисної споруди. Адже саме частокіл-паланок був першим, що бачили ті хто підходив до фортеці.
Ще одна таємниця замку ховається просто на його стінах. Якщо ви уважно придивитесь на кут однієї з стін середнього замку, ви побачите майже біля землі хрест видряпаний в камені. Це не проста позначка, а потужній оберіг. Саме так вважали наші предки, які зводили величні мури замку. Вважали доброю традицією окропити стіни при початку будівництва святою водою, видряпати хрест, щоб нечиста сила тут не водилася, а інколи забобонні правителі наказували замурувати у стіну фортеці людину, мовляв – її дух завжди буде тут і оберігатиме замок. Найчастіше жертвами традицій ставали молоді вродливі дівчата. Чи є в Паланку дух невинної прекрасної дівчини невідомо. А от інших середньовічних традицій при побудові дотримались. Мабуть, саме це допомого замку встояти до наших днів, не дивлячись на численні війни та плин часу.
Mukachevo.net
-->
До теми
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
До цієї новини немає коментарів