Цікава історія: навіщо на фундаменті замку Паланок видряпували хрести?

Як ви гадаєте, звідки з’явилася назва замку «Паланок»? Легенда свідчить, що відколи фортеця височіє на горі, відтоді вона надійно оберігається. Одним із засобів безпеки був частокіл, тобто паркан з дубових зрубів загострений на верхівках. Такими парканами огороджували майже всі тодішні стратегічно вважливі споруди. Одна із назв частоколу – паланок. Тому і можна зробити висновок, що замок отримав свою назву від захисної споруди. Адже саме частокіл-паланок був першим, що бачили ті хто підходив до фортеці.
Ще одна таємниця замку ховається просто на його стінах. Якщо ви уважно придивитесь на кут однієї з стін середнього замку, ви побачите майже біля землі хрест видряпаний в камені. Це не проста позначка, а потужній оберіг. Саме так вважали наші предки, які зводили величні мури замку. Вважали доброю традицією окропити стіни при початку будівництва святою водою, видряпати хрест, щоб нечиста сила тут не водилася, а інколи забобонні правителі наказували замурувати у стіну фортеці людину, мовляв – її дух завжди буде тут і оберігатиме замок. Найчастіше жертвами традицій ставали молоді вродливі дівчата. Чи є в Паланку дух невинної прекрасної дівчини невідомо. А от інших середньовічних традицій при побудові дотримались. Мабуть, саме це допомого замку встояти до наших днів, не дивлячись на численні війни та плин часу.
Mukachevo.net
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів