Що потрібно знати про щеплення перш ніж зробити його собі або своїй дитині

Далі – пряма мова, – пише Varosh.

Люди бояться не щеплень, а міфів. Найгірше, коли медики підтримують думки людей, які знайшли якусь зачіпку, аби не робити щеплення і виправдовують себе нею. В більшості цивілізованих країн світу питання щодо необхідності вакцинації не виникає взагалі. Там люди, що не мають медичної освіти, добре знають такі базові поняття як “національне здоров’я” та “колективний імунітет”, усвідомлюють причини цих явищ та свою участь в їх досягненні.  

Лікарі просто зобов’язані донести до кожного пацієнта саму суть та необхідність вакцинації, а також розвіяти всі безглузді міфи. Вакцинація, без перебільшення, рятує світ. Це захист усієї популяції. Вакцина не лікує, вона захищає як дорослих, так і дітей від найбільш небезпечних хвороб. Ті, хто проти вакцин, мають бути раді тому, що більшість населення за вакцини. Створюючи колективний імунітет ми захищаємо, у тому числі тих, хто не щеплений.

1

Потрібно обрати або мати сімейного лікаря або педіатра, якому довіряєте.Саме він вам розпише графік вакцинацій та пояснить усі деталі. Є чіткі накази МОЗ з обов’язковими щепленнями та тими, які є рекомендованими.

2

Лікар та заклад, у якому роблять щеплення, мають працювати у правовому полі.Наказ МОЗ України №595 чітко регламентує, що вакцинувати можна лише тими вакцинами, які зареєстровані у нашій країні та закуплені і ввезені офіційним шляхом.

Чому це важливо? Кожен біологічний препарат, який офіційно закуплений національними дистриб’юторами, проходить кількатижневий карантин. За цей час спеціалісти перевіряють його за усіма параметрами відповідності. І лише у разі позитивних висновків перевірки, допускають до аптек та медичних закладів. Якщо ж препарат потрапив до країни нелегально, карантину він, звичайно, не пройшов, то про яку якість або наслідки після вакцинації може знати лікар. Тим більше, що температурний режим при нелегальному транспортуванні через кордон забезпечити неможливо. Як варіант вакцина не матиме дієвості і пацієнт після вакцинування залишиться незахищеним перед інфекцією. Якщо ж виникне якась побічна дія – ви не зможете нічого довести та вимагати захисту, оскільки “де-юре” її в Україні немає.

3

Кожна людина, яка робить вакцинацію собі або своїй дитині має право вимагати у місці вакцинування усі документи про походження вакцини – свідоцтво про державну реєстрацію, висновок на кожну серію, переглянути умови, в яких зберігаються вакцини, а також супровідну документацію про те як пересувалася вакцина по країні.

4

У закладі мають бути усі документи, які стосуються вакцин – журнал обліку вакцин, журнал щеплень пацієнтів, температурний лист та всі супровідні документи від постачальника до моменту отримання вакцини. Лікар має зробити усі записи про проведене вакцинування в амбулаторній карті та у всіх необхідних формах обліку.

5

Перед щепленням лікар повинен провести огляд пацієнта та вирішити чи можливо робити щеплення саме в цей день. Має бути письмово підтверджено, що пацієнт на даний момент немає протипоказань до вакцинації.

6

Протягом 20-30 хвилин після щеплення ми рекомендуємо перебувати у медичному закладі під наглядом медиків. Це той час протягом якого може виникнути анафілактична реакція. Вона трапляється вкрай рідко, та все ж краще бути на сторожі, щоб за необхідності медики могли надати невідкладну допомогу. Усі інші реакції є віддаленими і не несуть такої загрози пацієнту.

7

За бажанням, кожна людина після щеплення може забрати з собою упаковку з інструкцією до вакцини, яку їй щойно зробили.

8

Важливо, що щеплення сприймають обов’язковими лише для дітей, але це не так. Особливо про свою захищеність варто подбати людям похилого віку, а також тим, хто має хронічні захворювання та ослаблений імунітет.На жаль, поки в нашій країні та місті загальна освіченість людей щодо необхідності щеплень є недостатньою.

В календарі імунізації чітко прописано, коли та які щеплення потрібно робити. Далі справа за самою людиною та сімейним лікарем. Саме вони мають дбати про те, аби усі щеплення були зроблені вчасно, адже після деяких вакцин захист організму людини триває лише протягом 10 років. Після цього імунітет до інфекції є знову недостатнім, тому потрібно робити повторну вакцинацію.

9

ВОЗ рекомендує вакцинацію вагітних під час кожної вагітності. Щеплення вагітних між 27 і 36 тижнями вагітності стимулює вироблення антитіл проти коклюшу, ці антитіла проходять через плаценту і захищають новонародженого допоки він чи вона не отримає щеплення з 2-х місячного віку. Це не є обов’язково, але це справді дієві рекомендації медиків усього світу. В Україні ж ситуація неоднозначна – багато хто вважає, що вагітних чіпати взагалі не варто, лікувати нічим не потрібно і чекати, що «пронесе». Це необґрунтований та ризиковий підхід.

10

Вакцинуватися потрібно планово, а не у момент спалаху інфекції. Коли в коридорі лікарні стоїть 100 чоловік в очікуванні вакцинації проти дифтерії під час її спалаху, то заразитися значно більше шансів, ніж якщо зробити щеплення за графіком вакцинування і бути спокійним за своє здоров’я.

Фото: Карл Смутко

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

  Надіслати другу