Ківіскі й ківовиця: у Закарпатті експериментують з крафтовим алкоголем із ківі

Закарпатський біолог-селекціонер Генрих Стратон понад 20 років тому вивів морозостійкий самозапильний сорт ківі, який витримує температуру до -30 ? С, й чудово плодоносить у нас. Певна частина ківі спрямовується на переробку: джеми, соки, сиропи. А можна ж спробувати і щось міцне, пише Varosh.
«Я подумав, а чому би у Закарпатті не мати ще один продукт з високою міцністю, від якого вранці не болітиме голова», — жартома мовить Генрих.
Так і виникла ідея ківовиці, а відтак і ківіскі.
фото Сергія Гудака
Як робиться ківовиця? Дозрілі плоди розминаються, подрібнюються до консистенції джему, далі маса виброджує у діжці. Поступово природні дріжджі на шкірці плодів перетравлюють природний цукор ківі. Після бродіння відбувається процес дистиляції, відтак отримується продукт високої міцності — ківовиця.
«Я розводжу джерельною водою до міцності 50-52 градуси. Саме за такого градусу найкраще відчувається аромат, смак ківі».
Якщо ківовицю налити в діжку, то за рік вона наповниться кольором, ароматом, насиченістю віскі. Тільки це не класичний віскі з зерна, а фруктовий. Відтак і зветься ківіскі. Генріху цікаво експериментувати, мовляв, що ще можна одержати з ківі. Проте не планує потужно розвивати ідею напоїв, радше було би цікаво налагодити співпрацю: селекціонер надає саджанці ківі та власне ідею, а компанія, яка професійно займається алкоголем, могла би втілити ідею.
До речі, вже незабаром відбудеться камерна презентація ківовиці. Можливо, вона буде публічною, тоді ми неодмінно опублікуємо анонс.
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів