Ківіскі й ківовиця: у Закарпатті експериментують з крафтовим алкоголем із ківі

Закарпатський біолог-селекціонер Генрих Стратон понад 20 років тому вивів морозостійкий самозапильний сорт ківі, який витримує температуру до -30 ? С, й чудово плодоносить у нас. Певна частина ківі спрямовується на переробку: джеми, соки, сиропи. А можна ж спробувати і щось міцне, пише Varosh.
«Я подумав, а чому би у Закарпатті не мати ще один продукт з високою міцністю, від якого вранці не болітиме голова», — жартома мовить Генрих.
Так і виникла ідея ківовиці, а відтак і ківіскі.

фото Сергія Гудака
Як робиться ківовиця? Дозрілі плоди розминаються, подрібнюються до консистенції джему, далі маса виброджує у діжці. Поступово природні дріжджі на шкірці плодів перетравлюють природний цукор ківі. Після бродіння відбувається процес дистиляції, відтак отримується продукт високої міцності — ківовиця.
«Я розводжу джерельною водою до міцності 50-52 градуси. Саме за такого градусу найкраще відчувається аромат, смак ківі».
Якщо ківовицю налити в діжку, то за рік вона наповниться кольором, ароматом, насиченістю віскі. Тільки це не класичний віскі з зерна, а фруктовий. Відтак і зветься ківіскі. Генріху цікаво експериментувати, мовляв, що ще можна одержати з ківі. Проте не планує потужно розвивати ідею напоїв, радше було би цікаво налагодити співпрацю: селекціонер надає саджанці ківі та власне ідею, а компанія, яка професійно займається алкоголем, могла би втілити ідею.
До речі, вже незабаром відбудеться камерна презентація ківовиці. Можливо, вона буде публічною, тоді ми неодмінно опублікуємо анонс.
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів