В Ужгороді до Дня залізничника відкрили виставку предметів, листівок та світлин (ФОТО)

Відвідувачі зможуть побачити телефонні апарати середини та другої половини ХХ ст., залізничні сигнально-освітлювальний гасовий ліхтар, сигнальний акумуляторний та свічний ліхтарі, пристрій для гальмування коліс вагонів «башмак» тощо. Для найменших цікавим буде макет залізної дороги, паровозів та вагонів 100-літньої давнини.

До 2002 року включно День залізничника як професійне свято в Україні було закріплено Указом Президента № 257/93-рп від 15-го липня 1993-го року та відзначалося в першу неділю серпня. За клопотанням нового генерального директора шляхів сполучення Георгія Кірпи цей день був перенесений на 4 листопада. Саме цього дня у 1861 році на територію сучасної України з Відня через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд "Ярослав".  Він курсував між Віднем і Львовом, перетинаючи міста Краків і Перемишль. Цей день вважається початком сучасної історії залізниць в Україні. 

Закарпаття найпізніше із українських регіонів отримало залізничне сполучення. Першими населеними пунктами сучасного Закарпаття (на той момент входило до складу Угорщини), які залізна дорога з’єднала із Будапештом, а через нього – із Віднем, стали містечка Королеве і Буштино. Перший потяг по новій залізниці Сату-Маре – Королеве – Буштино пройшов 16 червня 1872 року. Тобто перша залізниця у нашому краї з’явилася пізніше на 11 років, ніж у Галичині і  на 6 років пізніше, як у Буковині.

Причиною такої пізньої появи залізниці на цих землях стало те, що Угорщина в складі імперії Габсбургів була фактично «державою у державі». І хоча перші залізниці на території Угорщини були побудовані ще на початку 1840-х років, залізнична мережа була недостатньо розвинута – після революційних подій 1848-1849 центральний уряд Відня не хотів вкладати гроші у бунтівливу Угорщину та розвиток її інфраструктури. У фондах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького знаходиться карта залізних доріг на лінії Відень – Дебрецен станом на середину ХІХ ст.

Закон № ХІІІ/1868, який регламентував залізничне будівництво в Угорщині і був прийнятий 1 липня 1868 року і передбачав й будівництво залізниць на території нашого краю.

Концесію на нове залізничне будівництво на північний схід від Дебрецена вибороло акціонерне товариство «Угорської Північно-Східної залізниці» (німецькою – «Ungarische Nordostbahn», UNOB; угорською – «Magyar Északkeleti Vasút», MÉKV). Компанія мала збудувати залізниці Дебрецен – Сатмар (Сату-Маре) – Кірайгаза (Королево) – Сігет Мармацієй, Кірайгаза – Чоп – Кошице із гілками до Мукачева та на Шаторальяуйхей – Серенч. Її залізнична мережа мало охопити такі міста сучасного Закарпаття, як Королево, Буштино, Чоп, Ужгород, Батьово та Мукачеве. 

Перша ділянка залізниці Дебрецен – Карей була введена в експлуатацію 25 червня 1871 року. Майже через рік, а саме 16 червня 1872 року залізниця прийшла до Королево та Буштино – в цей день було введено в експлуатацію ділянку Угорської Північно-Східної залізниці Сату-Маре – Королеве – Буштино. Трохи більше, аніж через два місяці залізниця поєднала Шаторальяуйхей та Чоп – перший потяг прийшов до Чопа 25 серпня 1872 року. На станції Чоп у 1872 році розпочало роботу паровозне депо. Через три дні було введено в експлуатацію ділянку від Чопа до Ужгорода. 24 жовтня 1872 року залізниця з’єднала Чоп із Королево. Станція в Королево стала важливим залізничним вузлом, де з’єднувались дві лінії: Дебрецен – Буштино (фактично Угорщина – Буковина) і Королево – Сатмар (напрямок на Румунію та Сербію, далі Хорватію та Італію).

Фонди музею багаті на цікаві експонати. Серед них можемо знайти й цікаві світлини залізничних тунелів, віадуків та мостів. Наприклад, фото  Бескидського тунелю за 1915 р. Ймовірно, його відкрили після реконструкції.

Не можна не згадати «родзинку» Ужгорода – Закарпатську дитячу залізницю. Відкрита вона була у серпні 1947 р. Тупикова колія завдовжки в 1,1 км прямує вздовж річки Уж з центру міста від Ужгородської синагоги (тепер органний зал філармонії) до парку «Підзамковий». 

Михайло Джахман, завідувач відділу експозиційної та науково-методичної роботи Василина Палинчак-Кутузова, провідна наукова співробітниця відділу історії та краєзнавства

  Надіслати другу