ПІВРОКУ – БЕЗ ТЕАТРУ

УЖГОРОД – ЄДИНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР, ДЕ НЕ ГРАЮТЬСЯ ВИСТАВИ

 

“Нарешті зі сцени повіяло справжнім театром. Сміливе, гостре, з видумкою і фантазією, темпо-ритмічно вивірене дійство не залишало нікого байдужим – оплески лунали чи не після кожної репліки. А по закінченні публіка багатократно викликала на “біс”. Це уривок рецензії київської газети “Діло” про театральний фестиваль в Івано-Франківську , присвячений 150-річчю Каменяра. І йдеться в цих рядках про виступ Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру.

Бо як пише автор, “річ не в географічній віддаленості від столиці, не в задекларованій режисерами “часовій відсталості” драматургії Франка. Виявляється, якщо за справу беруться професіонали, навіть відверто слабенький “Майстер Чирняк” може стати і актуальним, і видовищним”.

Всеукраїнська прем’єра закарпатців стала головною родзинкою фестивалю. Ні славнозвісний львівський театр ім. Заньковецької, ні академічні театри Луганська та Кіровограда, ні господарі не показали такого сучасного, сміливого та іронічного видовища. Ужгородці взяли участь у фестивалі на запрошення Міністерства культури. Режисер Олександр Саркісьянц вибрав п’єсу, яка ще ніколи в Україні не ставилася. Постановку здійснили за... 600 гривень. І вразили всіх.

Диву даєшся, як цей колектив умудряється працювати в таких умовах! Зарплата директора театру – 560 гривень. У всіх інших, ясна річ, менше. У 49-му сезоні поставлено 6 прем’єр -- утричі більше, як у попередньому. На виході – сьома. “Калігула” у постановці Андрія Шараскіна визнана кращою виставою на Закарпатті. “Аудієнція” за Вацлавом Гавелом стала всеукраїнською прем’єрою. “Майстер Чирняк” яскраво засвітився на фестивалі.

Уперше за багато-багато років театр здійснює всеукраїнський тур. Київ, Луцьк, Луганськ, Алчевськ, Харків, Полтава, Кіровоград -- і всюди надзвичайно теплий прийом глядачів. Подеколи через овації доводилося зупиняти вистави. І це при тому, що Міністерство культури ще не перерахувало на гастролі жодної обіцяної копійки.

Цього сезону відбулися і закордонні поїздки – у Пряшівському театрі імені Олександра Духновича показали “Покаяння”, на фестивалі драми в Меджилаборцях – “Чого хоче жінка?”.

Український театр Закарпаття демонструє свій потенціал. Демонструє не завдяки, а всупереч. Дві київські комісії заборонили експлуатувати глядацький зал. Адже один нещасний випадок вже трапився: облицювальна плитка фойє впала на людину. Потрібен навіть не капітальний ремонт, а повна реставрація будівлі. Спеціалісти говорять про суму від 35 мільйонів гривень. Одна кошторисно-проектна документація тягне на 350 тисяч гривень. Обласна рада своїм рішенням виділила ці гроші. Щоправда, до сьогодні їх так ніхто і не побачив.

Півроку головний театр області змушений роз’їжджати Україною, рятуючи своє мистецтво. Півроку в Ужгороді закритий театр. А чи помітив це хтось? Схоже, обласний центр може спокійно без нього обійтися.

Наступного сезону виповнюється 85 років з того часу, як в Ужгороді відкрився український театр. Він почав існувати задовго до возз’єднання Закарпаття з Україною. Але на межі свого існування опинився зараз – на 15-му році її незалежності. Адже театр не може жити без свого залу. Гастролі рано чи пізно закінчуються. А впритул зайнятися театральною будівлею у влади нема ні грошей, ні бажання. Віце-прем’єр України В’ячеслав Кириленко особисто оглядав аварійну споруду і обіцяв усіляке сприяння. Та поки що нічого не змінилося.

Театр йде у відпустку з творчим горінням в очах і кайданами на ногах у вигляді аварійного залу. Що його чекає в ювілейному сезоні? Найгірше, якщо закрите приміщення стане черговим “довгобудом”, до якого нікому нема діла. Щось подібне тепер робиться з Одеським театром опери і балету. А якщо Одеса не може добитися уваги столиці, то що казати за Ужгород?

Не правда, що у нас нема театру. Він – є, та ще й який! Достатньо один раз поїхати з ним на гастролі і побачити захоплені очі киян, харків’ян чи франківців. Просто ужгородському театру ніколи не щастило на домашню підтримку, на висококультурних можновладців, на добродіїв, які розуміють, що таке елітарне мистецтво.

Тож що буде у 60-му сезоні Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру -- не може сказати ніхто. Будуть гастролі в Києві, Одесі, Донецьку, Миколаєві, Тернополі, бо ними займається сам театр. Буде ювілей, на який обласне управління культури не запланувало жодної копійки. Будуть люди, на яких усе тримається – директор Анатолій Рошко, його заступник Анатолій Кримусь, режисер Олександр Саркісьянц, актори Михайло Фіщенко та Олександр Мавріц. Буде ТЕАТР!

А от чи буде місто, варте такого театру -- відповідь можна дати наперед. Чи, може, все-таки зачекати?..

Олександр ГАВРОШ, Ужгород

 

20 червня 2006р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*