ТВО "Агростар" узяв хороший старт

Мабуть, у кожного в душі закладено прагнення, аби жоден клаптик рідної землі не пустував, а радував щедрим урожаєм. Цю святу істину мені довелось відчути, побувавши у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Агростар" на Ужгородщині. Час, проведений з людьми в цьому чи не найбільшому і потужному сільгосппідприємстві, кажучи щиро, подарував мені багато приємних вражень. Як і годиться, найбільш детальна розмова відбулася із заступником директора Юлієм Санісло, котрий у ході бесіди називав досить вражаючі для сьогодення факти і цифри, як 600 голів великої рогатої худоби, 650 овець, 1300 свиней та власний комбікормовий цех, який у великій мірі дозволяє годувати худобу не за старим дідівським методом – кинув у ясла сіна, соломи чи бадилля, а свиням влив харчові відходи. Тут такий спосіб вважають віджилим, годівля стада проводиться під наглядом спеціалістів зооветеринарної служби, грамотно збалансованими кормами, що у свою чергу приносить бажані результати. Продуктивність молочного стада – 16 кілограмів молока від кожної корови в день, на відгодівлі ВРХ 750-800-грамовий добовий приріст, а для свиней – 230-800-грамовий. Загалом, тут кожного дня виробляють 1800 літрів молока, а щороку продають 820 центнерів м’яса. Така кількість цінної продукції харчування могла б повніше впливати на зміцнення економіки господарства, але наша загальнодержавна біда в тому, що нині аграрний сектор позбавлений можливості формувати ціни на вироблену продукцію, встановлювати об’єктивні умови та взаємовідносини з іншими галузями агропромислового виробництва. Відбувається втрата економічної і господарської самостійності товаровиробника, що і гальмує розвиток справжнього фермерського господарювання. До сказаного моїм співрозмовником слід додати, що фермер повинен відповідати своїй назві. Бо хіба фермером можна назвати того, хто має 10 гектарів землі, одного старого трактора, плуг та борону, кілька корів, молоко яких возить на базар, аби заробити якусь копійчину. Це гіркий наслідок того, що стара влада породила так званих трейдерів, тобто посередників між виробником і переробником. Ті посередники, можна сказати, за безцінь скуповують у виробників тяжко вироблену продукцію, котра до покупця доходить у кілька разів дорожчою. До прикладу, за кожен кілограм м’яса виробникові платять у середньому по 10 гривень, а в магазині його купляємо за 25-28 гривень за кілограм. Подібна картина і з молоком, закуповують його по 1.05 копійок за літр, повезуть на молокозавод, розфасують і у магазині ми отримуємо його за 2-2,30. А коли порівняти ціну молока і дизпалива, то взагалі фантастика. Виходить, що для закупівлі 1 літра пального треба продати відро молока. По-дібна жалюгідна ситуація і з зерном.

У таких жорстких умовах нині самотужки виживають одиниці. Кілька років тому, коли Йосип Ернестович Санісло очолив дане господарство, за рік вдалося отримати втішні прибутки, але 2003-ій не приніс бажаних результатів. Хтось інший, можливо, і знітився б , а він вирішив – треба розширюватися. Йосип Ернестович розмірковує так: "Якщо я взяв кредит під одну програму, то наступного року маю працювати на перспективу, інакше збанкрутую. Треба збільшувати площі, нарощувати обсяги виробництва всієї сільськогосподарської продукції. А для того, перш за все, потрібні нові площі".

Взявши в оренду земельні паї селян, він побачив, що багато де орна земля позаростала бур’янами. Не така вже натура у нового господаря, аби дав їй "гуляти". На поля вийшла потужна, високо-продуктивна техніка, застосувалася нова прогресивна технологія обробітку та вирощування врожаїв. І на колишніх забур’янених землях почали збирати досить високі врожаї пшениці, кукурудзи й інших культур, та головне – не тяжким трудом, бо розум людей випереджає силу. Усі найбільш трудомісткі роботи поклали на потужні плечі машин, що здатні замінювати значну кількість робочих рук, полегшувати працю людей. Ось переконливий приклад. Якщо раніше на заготівлі сіна, скиртуванні соломи вручну працювали 22-24 чоловік, то за допомогою відповідної техніки той самий обсяг робіт виконують двоє. Уже нинішнього року четверо чоловік заготовили 750 тонн сіна і понад 2 тонни соломи. Подібних прикладів можна навести більше, бо коли ми навідалися до тракторного парку, головний інженер господарства Микола Лебеда із задоволенням показував, пояснював значення кожної машини, механізму, агрегату. А дивитися було що, бо на фоні старих вітчизняних комбайнів, тракторів, сівалок, плугів ці нові, як орли, стояли ніби відпочиваючи, чекаючи на новий вихід у поле. А ще я почув від співрозмовника проте, що імпортні комбайни і трактори обладнані комп’ютерами. Про те не вистачає ква-ліфікованих механізаторів, які б добре розумілися на тій техніці. "Мусимо виходити із становища, шукати чесних працьовитих молодих людей і вже на практиці навчати їх". На перших порах цей метод ніби вдався. Механізатори добре освоїли складні, високопродуктивні комбайни, так звані перекидні плуги, точні сівалки. Тож коли врахувати, що у господарстві є 7 комбайнів, 21 трактор, потрібна кількість сівалок, прес підбирачів, є фрези, стогоукладачі та інше, то можна уявити, яка велика сила техніки, котра полегшує людську працю, дозволяє якісно обробляти землю, вирощувати сталі врожаї, вчасно і без втрат збирати їх.

Нема підстав скаржитися і тваринникам, яких ручну працю нині також механізовано та створено належні побутові умови. На тваринницькій фермі є кімнати відпочинку, яким підходить назва – міні гуртожиток, де можна приготувати їжу з продуктів придбаних у господарстві: молока, м’яса, борошна.

Але й це не все. Є надія на краще, коли буде проведено реконструкцію ферм із запровадженням безприв’язного утримання худоби, що передбачає повну механізацію із застосуванням доїльної установки типу „Ялинка”, годівлю худоби, прибирання тваринницьких приміщень.

За таку роботу честь і хвала всьому трудовому колективу товариства з обмеженою відповідальністю „Агростар”. А це засвідчують численні похвальні грамоти, подяки від міністерства агропромислового комплексу, обласного та районного управлінь.

Василь МЕЛЬНИК
Трибуна

 

24 вересня 2006р. -->