Тарифна війна?

Цього тижня звичайна прес-конференція про підсумки роботи Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за минулий рік обернулася мало не інформаційною бомбою. А все тому, що на фоні рядового звіту, скільки і яких порушень законодавства про захист економічної конкуренції виявили та кого оштрафували, з уст голови відділення Дмитра Іванова прозвучало сенсаційне повідомлення про те, що всі тарифи житлово-комінальної сфери в Ужгороді, мовляв, є незаконними.

Антимонопольний комітет подав свої рекомендації міськвиконкому з цього приводу, а оскільки той не про-реагував, ще цього тижня Дмитро Петрович обіцяв порушити справу в суді. Втім, до самих цін перевіряючі претензій не мають, їм не подобається, як формувалися тарифи. Основні порушення, за словами п. Іванова, полягали в тому, що розрахунки проводилися на базі старих підприємств, а нині на їх місці діють інші: замість “Ужгородтеплокомуненерго” — “Уж-Тепло” та “Енергетичні системи м. Ужгорода”, замість КАТП, яке прибирало сміття, — КП “Уж”, “Еко-1” та КШЕП. Водоканал, щоправда, як був, так і залишився, однак і до нього знайшлися претензії: норми споживання води не переглядалися з 2001 року, в тариф було включено представницькі витрати: “аж” 1800 грн., котрі в тарифі дають якусь долю копійки і за всіма законами математики все одно мають бути округлені.

І хоча Водоканал належним чином відповів на рекомендації Антимонопольного комітету, все одно його тарифи оскаржуватимуться в суді.

У час, коли житлово-комунальна сфера і так ледь животіє через неплатежі, обіцянки Дмитра Івановича вимагати скасувати тарифи та, “можливо, порушити питання про їх перерахунок” є далеко не безневинними. Тим більше, що кожній більш-менш обізнаній з економікою людині зрозуміло: ті ж централізовані теплопостачальні організації масово втрачають ринок збуту (“індивідуалки” населенню набагато вигідніші), дорожчають газ і електроенергія, а значить, собівартість їхніх послуг постійно зростає. Втім, аби картина була повною, ми попросили прокоментувати цю ситуацію компетентних посадовців.

На їхній лист від 6.12.2006 р. щодо тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення вже 19.12.2006 було направлене роз’яснення за підписом заступника міського голови, керуючого справами виконкому Лариси Алєнтьєвої. А до тарифів за теплопостачання та вивіз твердих побутових відходів зауваження надійшли тільки всередині січня, отож місячний термін, відведений на реагування, ще не закінчився.


Володимир Бобков, перший заступник міського голови:

— Процедура прийняття тарифів триває не один місяць, і відбувається вона абсолютно прозоро. Спочатку підприємство проводить обрахунок своїх затрат на надання тих чи інших послуг і на цій основі подає до міськвиконкому пропозиції щодо тарифу. Там комісія аналізує всі складові собівартості й погоджується з ними чи робить свої корективи. Потім проект виноситься на громадське обговорення: його друкують у газеті “Ужгород”, і всі бажаючі, в тому числі й Антимонопольний комітет, який завчасно отримує наші пропозиції, мають змогу внести свої зауваження. Тому для мене є дивним, що ми, скажімо, подали свої пропозиції по тарифах на воду ще в червні минулого року, і тоді в пана Іванова не було ніяких зауважень. А тут пройшло майже півроку, і в нього виникають запитання… Де ж він був весь цей час? Узагалі для мене незрозуміло, як можна закидати про можливий перерахунок компослуг для населення, коли газ та електроенергія — основні складові тарифів — неодноразово дорожчали. Мабуть, пора припинити всю цю політичну тріскотню, якщо не хочемо завалити все житлово-комунальне господарство. Ті ж новостворені теплопостачальні організації “Уж-Тепло” та “Енергетичні системи м. Ужгорода” (остання обслуговує всього 800 квартир) через неплатежі населення вже мають борг, відповідно, понад 5 млн. та 260 тис. грн. Якщо й надалі так триватиме, ці фірми просто збанкрутують. Добре, що ми, незважаючи на деякі структури, таки дозволили людям ставити автономне опалення, і принаймні частина ужгородців не стане заручниками чужих боргів. Це був прорив, і ми й надалі працюватимемо в цьому напрямі, правда, більш організовано. І ще раз хочу підкреслити: за компослуги необхідно платити вчасно, використовуючи, зокрема, й можливості субсидій.

Відносно того, що міськвиконком не відреагував на рекомендації територіального відділення Антимонопольного комітету, то це, м’яко кажучи, неточна інформація.

Володимир Химинець, заступник міського голови:

— Я можу прокоментувати ситуацію щодо тарифів на вивіз твердих побутових відходів, оскільки мав безпосередній стосунок до їх формування. Думаю, ми відстоїмо їх у будь-якому суді, бо вираховувалися вони вже для КП “Уж” та КАТП відповідно до тих затрат, які несуть підприємства на вивіз та утилізацію 1 куб. м сміття. Тарифи обумовлені затратами на пальне, енергоносії, зарплату працівникам, амортизацію тощо. Інша справа, що сміття — дорога проблема, і так є у всьому світі. Тарифи мають бути рентабельними, щоб можна було впроваджувати якісь нові технології. Інакше, скидаючи сміття старим дідівським способом, дуже скоро ми просто захлинемося ним. Ужгороду терміново потрібно будувати сучасний полігон, сортувати і переробляти сміття. Є ціла програма, розроблена управлінням з питань інноваційних впроваджень і затверджена міською радою, де до 2010 року розписано, що ми поетапно робитимемо. Спочату до співфінансування проекту буде включена міська рада, залучатимуться гроші з держбюджету, але без грантових коштів, звичайно, не обійтися (вартість сучасного полігону сягає 20—30 млн. євро). Щоб їх залучити, треба показати, що й ми щось робимо у цьому напрямі. Рентабельні тарифи — один із необхідних кроків, бо інакше бізнес просто не піде сюди. Тим паче, що Кабмін готує нове положення про реформування житлово-комунального господарства та роздержавлення комунальних підприємств, що означає: все буде виходити на ринкові засади. У нас новий тариф на вивезення твердих побутових відходів закладено 13-відсоткову рентабельність, яка дала б можливість скерувати якісь кошти на оновлення матеріальної бази підприємств. Але що з того, як сплачує за послуги лише 20 % населення і фірми, котрі вивозять сміття, ледь животіють за рахунок бюджетних організацій та бізнес-структур, що платять досить справно. Утім останні 3 місяці вже хоч не доводиться правдами й неправдами перекидувати кошти з інших бюджетних призначень, щоб заправити сміттєвози бензином…

Словом, замість переводити політичні питання в економічну площину, треба дивитися в завтрашній день. Бо коли вода зі сміттєзвалища в Барвінку потроху просочиться до Минайського водозабору, буде вже пізно.

Юрій Омельяненко, директор КП “Водоканал м. Ужгорода”:

— Антимонопольний комітет свого часу вже перевіряв нас і в підсумку програв суд (пан Іванов стверджує, що вони виграють 98% судів; Ужгородський Водоканал, очевидно, якраз і потрапив у два відсотки щасливчиків — авт.). Зараз нам закидають, що ми, мовляв, заклали в тариф 1800 грн. на представницькі затрати. По-перше, якщо розбити цю суму, то в тарифі вона становить якусь десяту частину копійки. А по-друге, на час приймання тарифу міськвиконком ще не отримав нового “Порядку формування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення”, і представницькі витрати були на законних підставах закладені в собівартість згідно з доти чинним документом. На претензії щодо неперезатвердження норм споживання води ми теж відповіли: середні норми її споживання в Україні не змінилися, Кабмін так і не встановив “Порядок тимчасового визначення органами місцевого самоврядування інших норм споживання…”, отож, оскільки змін до графіку подачі питної води в Ужгороді не вносилося, норми залишилися старими, і вони відповідають загальноукраїнським стандартам.

Треба пояснити, що собівартість води на місцях може дуже варіюватися залежно від того, звідки вона береться, яка її якість, звідки довозяться хімікати. Бо в Україні хлор виробляє єдиний завод — “Дніпроазот”, і є різниця, возити хлор звідти до Ужгорода за 2000 км чи до Дніпропетровська. До речі, тільки на НПС щоденно йде по три балони хлору, а ще вагон коагулянтів кожні два місяці. Або візьмімо електроенергію. Відколи встановлювалися нові тарифи на воду ( а це 1 серпня 2006 р.), електрика подорожчала з 34,5 до 40 коп. за кВт, тобто не враховане в тарифі зростання витрат по цій статті склало додаткових 100 тис. грн.

Ужгород, до речі, має не найдорожчу в області воду — ми займаємо 8 місце в цьому рейтингу. А тих, хто хоче зекономити, закликаємо ставити лічильники, тоді знатимете, за що платите. Зрештою, власники лічильників стежать, аби в них не текли бачки, не крапало з кранів, і втрати в квартирах зменшуються. Без сумніву, техніка Водоканалу дуже замортизована (деякі екскаватори відслужили по 30 років), труби місцями — суцільне решето. Все це за відсутності коштів є для нас великою проблемою. Однак за допомогою керівництва міста робимо все, що в наших силах: запроваджуємо енергоощадні технології, реконструюємо Минайський водозабір — там монтується автоматична станція, яка не має аналогів в Україні.

Насамкінець хочу підкреслити: Водоканал надає послуги для населення з нульовою рентабельністю. Заробляємо лише на бізнесових та бюджетних організаціях. Отож свої тарифи за потреби будемо відстоювати в суді.

Ужгород

 

11 лютого 2007р. -->