"ЖИВЕ" ПИВО, ЯКЕ СМАКУЄ І ЛІКУЄ

Екскурсія почалася із заводського музею. Тут зберігається недавно знайдена пляшка: відлитий на ній напис польською свідчить, що це тара з-під микулинецького пива 1698 року виробництва. Втім, є дані, що пиво варили тут ще у XV столітті. Отже, тутешні броварські традиції сягають глибини віків. Їх береже і примножує невеличкий колектив теперішньої пивоварні, який єдиний в Україні випускає так зване "живе" непастеризоване пиво. Як це йому вдається, розповідає експозиція заводського музею – зразки продукції, нагороди тощо.Ось традиційні сорти пива - "Микулин", "Пшеничне" біле, "Троян", "Медове" /крім інших компонентів, воно містить і мед/, "Українське" темне...

А от про слабоалкогольне спеціальне пиво "Радлер" – трохи детальніше. Його рецепт отриманий з-за кордону. Тут переповідають легенду, як народився цей напій. Якось давно, десь у Європі, в придорожній кав’ярні зупинилася ватага велосипедистів, щоб посмакувати прохолодним пивом. Бурштиновий напій закінчувався, а гості просили ще. І тоді кмітливий господар вдався до хитрощів, розбавивши пиво лимонадом. Напій так сподобався велосипедистам, що господар кав’ярні згодом запатентував його і став готувати регулярно. Так з’явилося м’яке і солодкувате пиво "Радлер" – від прізвища підприємливого газди. А на етикетці цього напою відтоді зображають велосипедиста. До речі, микулинецький "Радлер" не так давно удостоєний Гран-прі у Києві.

Колектив ВАТ "Бровар" не зупиняється на досягнутому, освоює все нові види трунків. Торік запущено у виробництво пиво "Елітне" і "Вища проба" /тару для цих напоїв виготовляють аж в Німеччині/, у них використовується і спецпробка. Рецепти розробили свої фахівці – на підприємстві є добре оснащена лабораторія. Або взяти одно- та дволітрове "Тернове поле": пробка закриває велику скляну пляшку з допомогою дротика /на зразок шампанського/. Звичайно, на базарі, серед ходових марок, цей напій не знайдеш: його можна придбати хіба що у солідних ресторанах Тернопілля.



"ГУБИТЬ ЛЮДЕЙ НЕ ПИВО..."

Микулинецьке "живе" пиво не тільки смакує, добре втамовує спрагу, але й лікує. Його застосовують у розташованому неподалік /с. Конопківка/ санаторії "Медобори". До речі, тут першими в Україні ще у 2002 році вдалися до пиволікування. Для цього годиться тільки "живе", нефільтроване пиво, без стабілізаторів та консервантів. Адже в "живому" пиві є дріжджі, амінокислоти, чимало вітамінів, які впливають на обмінні процеси в організмі, полегшують роботу кишково-шлункового тракту. П’ятирічні дослідження і спостереження показали, що пивотерапія сприяє виведенню солей із нирок та сечовивідних шляхів, а також запобігає їх відкладенню. У "Медоборах" "живим" микулинецьким пивом лікують низку недугів шлунково-кишкового тракту, нирок, нервової та серцево-судинної систем, захворювання залоз внутрішньої секреції /ожиріння/, цукровий діабет, обмінні та інші види поліартритів.

Як правило, оздоровчий ефект досягається через пиття пива у певних дозах і з певною періодичністю. Але велику ефективність мають і пивні ванни та обгортання з пивом і медом. Ванна /на 80 літрів води додають чотири літри микулинецького "живого" нефільтрованого пива/ омолоджує клітини, регулює потовиділення, робить шкіру еластичнішою. Тривалість прийому ванни – 15-20 хвилин, курс лікування – 5-6 процедур. Вже сам запах пива заспокоює. Корисні пивні ванни і для волосся, яке після процедури набуває блиску, міцніє.

Загальновідомо і те, що пиво знижує ризик захворювання на рак, оскільки виводить з організму канцерогенні речовини, а також солі алюмінію, чого не зробить жоден інший продукт. Ну, хоч в аптеці продавай це пиво!

Правда, у буклеті підприємства відзначено, що дилери ВАТ "Бровар" є і на Закарпатті – в Ужгороді, Мукачеві та Берегові. Дилери є, а "живого" пива – катма. Чи, може, реклама нікудишня. Принаймні я не знаю, де в Ужгороді можна посмакувати чи придбати микулинецькі янтарні трунки.



НАМ БИ ТАКОГО ТРОЯНА...

Після заводського музею ми продовжили екскурсію по цехах броварні. З’ясувалося, що пивоварне виробництво – не така вже й проста річ. Довго ходили ми по трьох корпусах, то піднімаючись на кілька поверхів, то опускаючись на землю, заглядаючи у велетенські ємності і пробуючи на зуб напівфабрикати, доки не добралися до приміщення, де прозорими трубами циркулювало вже готове пиво. Гостинний робітник відкрутив якийсь краник і націдив напій у склянку: пробуйте! Зробивши ковток, я повернув її: пиво було дуже смачне, але таке холодне, що аж щелепи зводило.

Попри зарубіжне походження чи не всього устаткування броварні тут використовують здебільшого вітчизняну сировину – ячмінь, пшеницю, цукор... Злакові вирощуються на полях трьох власних господарств. Найкращі пивоварні сорти ячменю Скарлет і Тюрінгія переробляються на власній солодовні у високоякісний світлий, темний та карамельний солод. Це дозволяє повністю відмовитися від використання штучних барвників, консервантів та ароматизаторів під час виготовлення темних сортів пива.

На підприємстві багато сучасного устаткування, а новий варочний цех не має аналогів у світі. Завдяки високим технологіям та найсучаснішій мікробіологічній лабораторії, яка забезпечує надійний контроль продукції, микулинецькі пивовари досягають такої чистоти у виробництві, що без застосування консервантів і пастеризації їхні напої можна зберігати 60 днів. Це дозволяє розширити території збуту.

Звичайно, маленькому ВАТ "Бровар" нелегко конкурувати на ринку пива з такими потужними торговими марками, як "Чернігівське", "Оболонь", "Рогань" та інші. Тим не менше микулівці тримаються на плаву. Цим, кажуть, колектив завдячує передусім керівнику підприємства Степану Трояну. Пивоварня свого часу була на грані банкрутства, але прийшов Троян... Словом, усе стало мінятися на краще. Налагодив міжнародні зв’язки, знайшов інвесторів, оснастив підприємство найсучаснішими технікою та технологіями, і справи пішли. І тепер ідуть непогано. Потужність підприємства - 1500 тисяч декалітрів пива і дві тисячі тонн солоду.

А ще ВАТ "Бровар" випускає гідрокарбонатну натрієву магнієво-кальцієву мінеральну столову воду "Микулинецька" /200 тисяч декалітрів/. Вона потрапляє у цех по трубопроводу з розташованої неподалік гори, де є голуба глина – чудовий фільтр для мінералки. А ще пивовари випікають хліб, займаються відгодівлею і розплодом свиней, до раціону яких входять відходи виробництва, а також ячмінь, макуха, кукурудза та пивні дріжджі.

Дехто вважає, що це на знак вдячності хазяйновитому директору навіть пиво назвали "Трояном". Інші заперечують: на підприємстві немає культу керівника, а слово "троян" є синонімом слова "тризуб". Як би там не було, а Степан Матвійович заслужив-таки повагу і шану колективу. Від нього особисто справді багато залежить.

Мимоволі напрошується аналогія з Мукачівським пивзаводом. Колись граф Шенборн, подейкують, поїв своїм пивом ледь не пів-Європи, а нині... Невже на Закарпатті не знайти свого Трояна?

І на закінчення: за сприяння в організації відвідин ВАТ "Бровар" і підготовці цього матеріалу хотів би подякувати своєму колезі, власному кореспонденту Укрінформу в Тернопільській області Олегу Снітовському.

Ярослав Ядловськй, Ужгород-Тернопіль-Ужгород

 

15 лютого 2007р.