В Іршаві вже другу ніч поспіль провели у наметах люди, які вважають себе скривдженими правосуддям

У кожного з пікетувальників своя правда і своя кривда. Ганна Янчій не стримує сліз. Її глухонімого сина - працівника клубу - п’яні молодики побили до напівсмерті лише за те, що не пропустив їх безплатно в дискотеку. Користуючись тим, що жертва не може гукнути на поміч, били майже півгодини - кастетом і ногами. Втрачене здоров’я потерпілого суд оцінив у 297 грн..

Ярослава Яцканич два роки тому сама стала жертвою розбійного нападу, але судового вердикту досі нема.

Правди шукає і фермер Семен Поляк. Він твердить, що сотню його овець убили навмисне, щоб не втручався куди не слід. Ані слідство, ані суд до такого висновку не дійшли.

Між тим, в Іршавській прокуратурі кажуть, що усім страйкарям зарадити не можуть. Деякі вироки уже набули чинності, а потерпілі їх так і не оскаржили. Щодо справи про шахрайство, від якого постраждали Дякулич та двоє його друзів, то винуватців таки запроторять за ґрати, переконує прокурор.

Тим часом Олександрові Дякуличу терпець увірвався. За чотири роки судової тяганини він витратив понад 6 тисяч гривень, а віз і нині там. Тож тепер відчуває себе двічі ошуканим. Ця ніч була перша, яку страйкарі провели у наметах. Кажуть, звідси не підуть, поки не доможуться правосуддя.

Ошукані закарпатці вимагають, щоб їхні судові позови взяли під контроль вищі інстанції, бо місцеві судді, за їхніми словами, навмисне затягують справи.
"1+1"

 

23 лютого 2007р. -->