Енді Воргол (Андрій Ворхола): "Душа моя — русинська!"

"Душа моя — русинська!" — стверджував Енді Воргол (Андрій Ворхола), ім’я якого у другій половині ХХ сторіччя у США називали поряд із такими, як Джон Кеннеді, Мерелін Монро, Елвіс Преслі.

 

Засновник американського поп-арту народився у містечку Меджилабірці, що у Східній Словаччині. Ця територія, незважаючи на її сьогоднішню належність до іншої держави, є історичною землею карпатських русинів. Їхній суцільний етнічний ареал поділив на сегменти Версальський договір. Довершило справу перекроювання кордонів Чехословаччини після Другої світової війни.

Жоден із урядів цих країн не піддавав сумніву, що є така національність — русин. Згідно зі статистикою чехословацького уряду, у 1930 році у східній провінції — Підкарпацькій Русі (тодішня назва Закарпаття) — мешкали 447 тис. русинів. Далеко не таким прихильним було ставлення до автохтонного населення у радянської влади, яка в 1946 році заборонила вживати етнонім. Про те, що населення одним махом було позбавлене самоідентичності, "згадали" лише в останній період горбачовської перебудови, коли послабили ідеологічні лещата.
Після появи на карті незалежної України лідери русинського руху, який швидко сформувався, вже на повен голос заявили про свої права та історичну їх образу. Зокрема, стали вимагати повернення корінним закарпатцям їхньої історичної самоназви. Втім, у цих лідерів знайшлося стільки опонентів, що справа затяглася на роки.
В обговоренні проблем русинства кожна зі сторін наводить свої аргументи. У тих істориків і політиків, для яких національність "русини" є неприпустимою, основним є відсутність у них літературної мови, її "неунормованість". Стверджують, що це — не більше ніж діалект, у якому виразно проступають риси, закономірності української мови. А що лексика й вимова значною мірою різняться — то є результат багаторічної відірваності від ядра українського етносу. Ось на Галичині русини вже давно стали українцями. Що ця справа затяглася в Закарпатті, то через особливості менталітету місцевого населення.
В апологетів русинства є докази на противагу цьому, причому деякі спростувати або проігнорувати складно.
Першим є той, що ця національність офіційно визнана у багатьох країнах, у тому числі й суміжних з Україною, де русини мешкали споконвіку. Там цей етнонім вносять у переписні листи під час переписів. У багатьох країнах, насамперед у США та Канаді, окремо від української існує організована русинська діаспора. Другий аргумент той, що до радянського часу мова, базована на розмовному мовленні русинів, була в офіційному вжитку в державній адміністрації та у шкільництві Чехословаччини. У сучасній Словаччині мову русинів кодифіковано (в 1995 році), нею видаються книги, граматики, у 2006 році захищено першу докторську дисертацію. Ще в першій чверті ХХ століття ця мова унормована й офіційно вживається у сербському краї Воєводина.
Третім і, мабуть, вирішальним аргументом є надання права самим закарпатцям обирати, хто вони — русини чи українці. Це узгоджується з загальноприйнятими світовими стандартами: лише конкретна людина, а не уряд чи хтось інший, має право встановлювати національну ідентичність.
Вирішення досить простого питання вперлося в глухий кут через небажання офіційного Києва визнати згадане засадниче положення, а відтак і право автохтонного населення Закарпаття на самовизначення своєї національної приналежності. Під час першого й поки що єдиного всеукраїнського перепису, незважаючи на прохання лідерів русинських громадських організацій внести у переписні листи назву національності "русин", цього так і не було зроблено. Але за особистими наполяганнями респондентів опитувачі таки записували русинів (як одну із самоназв українців). Таких набралося понад 10 тисяч осіб.
Невнесення назви "русин" у переписні листи керівники русинського руху трактують як обмеження волевиявлення громадян. Стверджують, що справжня чисельність русинів у краї штучно занижена у десятки разів. Через "недемократичність" проведення перепису нині, мовляв, потрібно повторно встановлювати кількість осіб русинської національності. Наполягають на проведенні з цією метою локального опитування в Закарпатті.
Нагадаємо, що обласна рада прийняла протягом останнього часу аж три звернення до Верховної Ради України з проханням офіційного "узаконення" русинів. З такими ж проханнями зверталася й до Президента. Відповіді або не надходили, або були обтічними й нічого не обіцяли.
Побачивши безперспективність такого шляху, русини вустами голови їхньої об’єднавчої асоціації "Сойм", протоієрея Хресто-Воздвиженського собору в Ужгороді о. Димитрія Сидора уточнюють свої вимоги: вони просять про "реєстрацію в Закарпатті національності "підкарпацькі русини". Обрали шлях до визнання — через місцеві ради. Чи вдасться їм реалізувати ці плани, покаже час. Додамо, що рух за визнання русинів в Україні підживлюється з-за кордону. Під егідою Світової ради русинів (до неї входять діячі русинського походження з різних країн, а головує професор Торонтського університету, історик Павло-Роберт Магочій, який має закарпатські корені) створено вже 27 недільних русинських шкіл, видаються книжки для читання і граматики по-русинськи.
Вимоги русинів про їхнє визнання вплетені й у канву рішень міжнародних організацій. Про них згадується у тексті Міжнародної конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації" (CERD/C/UKR/CO/18 від 18 серпня 2006 року). Зокрема, рекомендується державі-учасниці (Україні) вирішити питання про визнання русинів як національної меншини!
Незалежно від того, як вирішують наукові суперечки вчені мужі, як воюють між собою прихильники та вороги русинства в політиці, Україні все одно доведеться відповідати на запитання про причини невизнання нею русинів. Політики змушені рахуватися якщо не зі своїми виборцями, то із закордонним світом. Поки що імідж країни через невирішеність питання, яке бере свій початок ще з періоду сталінізму, не у виграші. Та й ті громадяни, які вважають себе русинами, не найкращої думки про власну державу.

Василь БЕДЗІР, "Україна і світ сьогодні"

 

06 березня 2007р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

  1. Мігай 2007-03-06 / 19:13:00

    Василю, респект! Красно дякуву за файноє и своєчасноє слово за Русинув!

  2. 2007-03-06 / 18:28:00

    Фигассе!

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*