Захід України: газ здебільшого іде мимо

Головний енергетик держави слухав, цікавився, обіцяв, називав і можливі джерела фінансування першочергових заходів, але як вірити цим запевненням, якщо звучать вони традиційно напередодні виборів? І якщо цього року зірвані всі фінансові зобов’язання, які мали надійти з Державного бюджету на будівництво газопроводів Західної України?

Нащо західникам гроші на газифікацію?
Читайте також в цьому розділі:


"Укратомпром" не відчужують


Поцілунки як стимул для розгляду бюджету


Трударі "нічного життя" показали свої досягнення



Традиційно на початку наради Юрій Бойко назвав основні проблеми з газифікацією Західної України. Основна біда, за його словами, у відсутності коштів у держави на будівництво газових мереж. "Ось і в бюджеті на наступний рік на ці заходи закладено всього 600 мільйонів гривень, а потрібно ще понад мільярд", — сказав міністр. Другою проблемою Бойко назвав не обліковані, тобто фактично безгосподарні мережі: "Важливе питання у цій галузі – це велика кількість "безхозних" газопроводів, які побудовані різними формами власності в нашій країні, це стосується особливо Центральної і Західної України. І бувають у нас випадки, коли трапляються аварії, а ми потім шукаємо винних…"

Ще одна проблема, яка "перекриває кисень" для нормальної роботи газовиків – борги попередніх років. За словами Бойка, лише з минулорічного опалювального сезону Україна "вийшла" з боргами за газ на суму 3,2 млрд. грн., хоча станом на 2003 рік було тільки 1,3 млрд. щоправда міністр уточнив: в основному, ці борги такі великі "завдяки" великим промисловим регіонам – Донеччині, Дніпропетровщині, Луганщині, "західняки" менше "постаралися". Однак навіть попри таке заспокоєння, для малих регіонів і кілька мільйонів – ярмо на шиї, що особливо давить напередодні нового опалювального сезону. Саме тому керівники усіх облгазів просили міністерство або реструктуризувати ці суми на довший, ніж нині визначено термін, або ж якимось чином "вимудрувати" і… списати.

Відтак після вступного слова Бойко вирішив заслухати усіх керівників західних облгазів. Щоправда, враження складалося таке, ніби міністр усі проблеми західників чув вперше. А всі облгази хором скаржилися на брак фінансування, мовляв, за попередні роки кожна область отримувала з державного бюджету щонайменше 10-15, а то й 20 мільйонів гривень на будівництво газових мереж. За такого фінансування за п’ять років можна було б забути про проблеми з газифікацією. Але у 2007 році кожен з західних регіонів отримав ледве третину – фактично всім "кинули" з центру всього 2,5-2,7 мільйони.

Про газифікацію Закарпаття

Але газифікація самого Закарпаття — це окрема історія. "Заводити" блакитне паливо в області розпочали ще в 60-ті роки. Сьогодні через територію краю проходить п’ять потужних магістральних газопроводів. Для безперебійної подачі газу населенню області побудовано і діють більше 30 газопроводів-відводів з автоматичними газорозподільними станціями. Станом на 1 січня 2007 року протяжність газових мереж області склала 4547,3 км. Приріст газових мереж лише за вісім місяців поточного року становить 215 км, Але поряд з цим, за офіційними даними, за кількістю абонентів найзахідніший регіон України газифікований на 60,9 %, а територіально — лише на 45 %. Станом на початок 2007 року в Закарпатті повністю газифіковані всього два райони – Виноградівський та Іршавський.

Обласні чиновники кажуть, що сподівалися цього року запалити блакитні вогники і у всіх селах Ужгородського району, але… Знову уряд підвід з фінансами, і цьогоріч Закарпаття, як і решта областей західного регіону, отримало свою мізерну порцію в сумі 2,6 мільйона гривень. Наскільки це мало, прокоментував начальник головного управління економіки Закарпатської облдержадміністрації Віктор Погорєлов. "У поточному році скорочені обсяги державного фінансування будівництва газопровідних мереж. Для порівняння: якщо у 2006 році було профінансовано на ці цілі з Державного бюджету 11 мільйонів 900 тисяч гривень, то в поточному – лише 2,6 мільйона гривень. Це становить всього 22 % від профінансованого в минулому році, або лише третину від того, що потрібно зробити цього року, аби виконати всі заплановані завдання". Обласне керівництво каже, нестача цих коштів призведе до того, що просто призупиниться будівництво підвідних газопроводів загальною протяжністю 160 км. Відповідно, 20 сільських населених пунктів, в яких вуличні газопроводи вже побудовані за кошти населення, цьогоріч так і не скористаються таким благом цивілізації, як газ.

Щоб газифікувати область бодай до європейського рівня, а це, за словами Ю. Бойка, 80 %, потрібно щонайменше 50 мільйонів гривень (загалом по Україні – 1,5 мільярда). Де знайти ці гроші – невідомо. Щоправда, кошти на забезпечення населення цього регіону блакитним паливом міністр пропонує шукати не лише в бюджеті, а й залучати до фінансування підприємства нафтогазового комплексу. Вочевидь, намагаючись улестити закарпатців, Бойко одразу й перейшов від пропозицій до конкретики: ще в перший день свого приїзду до Закарпаття підписав доручення (до речі, в день, коли він ще офіційно був у відпустці!) підприємствам системи Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" невідкладно виділити 3,5 млн. грн., а регіональному підприємству з газопостачання і газифікації ВАТ "Закарпатгаз" до 1 грудня 2007 року за ці кошти завершити будівництво газопроводу-відведення до села Горінчово Хустського району Закарпатської області. Це село, до речі, на сьогодні є найпоказовішим прикладом того, наскільки проблемним є питання фінансування завершення будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів, в яких вуличні газопроводи вже проведені. "Це дасть змогу нам до початку зими подати природний газ у три найбільші населені пункти цієї частини Хустського району, а в перспективі - довести його й до інших сіл. Таким чином, ми забезпечимо газом більше 7 тис. нових абонентів", — зазначив керівник Мінпаливенерго.

Крім того, в Закарпатті Бойко переймався і проблемою видобутку власне закарпатського газу – у Солотвинському газовому родовищі. Це родовище, відкрите ще в 1985 році, до минулого року дало 23 мільйони кубометрів газу і бодай забезпечувало блакитним паливом прилягаючий населений пункт. Але оскільки одна з свердловин обводнилася, довелося шукати нові поклади. Знайшли – Дібрівське газове родовище, яке може давати 36 тисяч кубометрів газу на добу. Так знову виникла проблема: підключити цю свердловину до Солотвинської системи нереально через велику відстань до пункту підготовки газу. Тобто, з місцевим газом все виявилося "глухо, як у танку". Бойко це й прокоментував: "Найгірша ситуація з Солотвино. Там найбільша довжина газопроводу. І ті надії, що ми покладали на місцевих — там нічого не зроблено. Так само ми багато очікували від родовища тамтешнього — зараз ми бачимо, що воно не зможе забезпечити те, що ми думали".

Думали в міністерстві чи ні, невідомо, над чим саме, але з газом у одному з найбільших курортних поселень Закарпаття (Солотвино відоме соленими озерами – аналогами "мертвого моря") нині справді проблема. Ще у травні поточного року облдержадміністрація підготувала звернення до Мінжитлокомунгоспу щодо додаткового фінансування за рахунок субвенції будівництва соціально важливого підвідного газопроводу до смт Солотвино в сумі 600 тис. грн. "Наші пропозиції не знайшли підтримки в Мінфіні України і були відхилені", — каже Віктор Погорєлов.

Ще одну проблему Закарпаття, про яку ні Бойко, ні навіть керівник "Закарпатгазу" Юрій Рибачук чомусь не згадали, озвучив для заступник начальника закарпатського головного управління економіки - начальник управління розвитку соціальної сфери ОДА Василь Вовканич. За його словами, для зняття проблемних питань газифікації населених пунктів, у першу чергу сільських, що дало б певний позитивний поштовх у розвитку сільського туризму та залучення інвестицій у розбудову села, необхідно вирішити питання щодо виділення області коштів ТОВ "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України", яке виступає замовником з будівництва газопроводу "Богородчани-Ужгород". "Згідно з договором від 20 лютого 2006 року №03/03, укладеним між Закарпатською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України”, "Інвестор” зобов’язався надати на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Закарпатської області кошти обсягом 27 млн.гривень. Закарпатська обласна державна адміністрація всі свої зобов’язання відповідно договору виконала. Однак станом на цей час кошти, що передбачені вищезгаданим договором, бюджет області не отримав", — прокоментував В. Вовканич.

У той же час працівники контрольно-ревізійної служби Закарпаття кажуть, в області частенько неефективно використовують кошти, що виділені на газифікацію. За висновками спеціалістів служби, в 2002-2004 роках обласне керівництво бралося не за завершення довгобудів-газопроводів з високим рівнем готовності, а розпочинало свої, нові проекти, які довести до логічного кінця також не вдалося. Зараз ревізори обіцяють знову провести перевірку використання коштів на газифікацію. Щоправда, постає питання: котрих коштів – чи не тих, що не надходять до області взагалі?

І коротко про електрифікацію…

З електрифікацію на заході України таки менше проблем. Як прозвучало на нараді, більшість з них працюють прибутово, а споживачі розраховуються майже стовідсотково. Однак Бойко визначив три основні проблеми енергетичної галузі України. Перша з них - в обласних центрах зношені мережі і не розраховані на ті потужності, яких сьогодні потребують споживачі, відповідно. Соціально-економічний розвиток країни уповільнюється. Друга проблема – у відновлення електромереж вкладається ледь не втричі менше, ніж треба. Ще одна проблема — зношені опори електропередач. Ця біда, до речі, дуже болить і Закарпаттю. Офіційно, зношеність опір становить в середньому 60 %. Обласна влада ситуацію з електрифікацією Закарпаття взагалі називаю аварійною і вважає, що обленерго виконують лише функції збирачів коштів. У принципі, цю думку підтвердив і сам Бойко: "подує вітерець, навіть не вітер – і все валиться", — і додав: "Якщо дуже не постараємось, то можемо взагалі згубити енергетику країни".

За словами Бойка, якщо своїх грошей не вистачає, їх треба залучати, зокрема, просити в ЄБРР, вони охоче дають, та ще й на дуже зручних мовах. Інший шлях — додатково залучати кошти населення. Однак у цьому плані вже, як визнав сам міністра, "перестаралися". Мова про нову методику та нові тарифи на підключення до електромережі. "За новою методикою так виходить, що простій людині, яка захоче замінити старий трансформатор на новий, потужніший та сучасніший, доведеться платити як за нове підключення, а не за звичайну заміну". З цього приводу міністерство ще збирається зібрати електриків на семінар, а поки що міністр застеріг не запроваджувати примусову заміну лічильників для населення за їхні ж гроші, навіть пригрозив за це звільненнями.

Постфактум

Говорили, балакали, а потім взяли – та й поїхали, Про жодні результати наради журналістів так і не повідомили, та й прес-конференцію відмінили. Тому, що отримають західники за результатами наради – так і невідомо. Лишилося сподіватися, що до виборів бодай обіцяне отримають. Все ж таки, треба бодай якусь офіційну кількість голосів "нагнати"…

Андрея Немеш, Ужгород

Форпост

 

20 вересня 2007р. -->