Тендерну гідру обезголовлено

Цим рішенням ліквідовується одна з найбільш корумпованих структур – Тендерна палата – і змінюються механізми державних закупівель. За значенням це десь співмірно з ліквідацією кріпосного права. Палату було задумано нібито з добрими намірами – аби на здійснюваних нею аукціонах державні структури закуповували все необхідне їм (наприклад, лікарні – ліки, чи дитячі садки – молоко) за найкращим співвідношенням ціни і якості. Йшлося про те, щоб чиновник не міг за хабара обрати гірший варіант. Але все вийшло з точністю до навпаки. До аукціонів допускалися переважно потрібні бізнесові структури, а також для кількості – кілька підставних спаринг-партнерів. Плати же тендерним комітетам за різноманітні послуги навпаки призвели до максимального зростання видатків покупця.

На перший погляд, з мафією у сфері державних закупівель неможливо боротися, її можна тільки очолити. Власне, Тендерна палата і вчинила останнє, перетворившись на організатора і реалізатора корупційних схем. Насправді же подолати корупцію може тільки розвинутий вільний ринок, котрий через механізми конкуренції веде до здешевлення ціни на товари і послуги, а через свою відкритість і прозорість забезпечує швидкий вихід покупця на оптимального постачальника. Суто адміністративними методами боротися з корупцією неможливо. Тут будь-який закон має обмежений строк придатності – як харчовий продукт. Вже за кілька місяців юрисконсульти придумують, як його обходити. Часто такі лазівки свідомо закладаються в акт самими законотворцями, оскільки більшість нардепів є в першу чергу бізнесменами і дбають про власне збагачення. Коли ж лисиці дбають про благополуччя курей, це завершується врешті-решт спустошенням курника. Тендерна процедура у її нещодавньому вигляді була саме отаким піклуванням лисиць про курей.

Упродовж кількох років ми спостерігали наростання цієї схеми абсурду. Упродовж 2005-2006 р. Верховна Рада прийняла цілий ряд актів, згідно з якими Тендерна палата стала єдиним органом, що керує закупівлями за державні кошти. Окремим актом комунальні підприємства було зобов’язано здійснювати усі необхідні їм закупівлі тільки через тендери. Хоч Тендерна палата мала статус громадської організації, її наділили функціями владного органу. Всупереч антимонопольному законодавству, вона монополізувала весь процес закупівель – від подачі оголошень до укладання договорів через комерційні структури, тісно пов’язані з тією ж палатою. Функції арбітражу було передано Спеціальній комісії, яка фактично контролюється тією ж Тендерною палатою. Це все означало щорічні втрати 7 млрд. грн. з бюджетів різних рівнів, що йшли на подання оголошень, оплату численних нав’язаних посередницьких послуг, юридичне та інформаційне забезпечення тощо.

Громадськість неодноразово вказувала, що подібні нововведення суперечать конституційним принципам здійснення державної влади, суттєво ускладнюють процедуру, створюють сприятливі умови для корупції, призводять до значних додаткових втрат із місцевих бюджетів. Одне тільки розміщення оголошення про тендер на визначеному порталі в Інтернеті коштувало порядку 700 грн., потім таку ж суму слід було викладати і за оголошення про результати торгів. Це ще найменші витрати, оскільки платити доводилося і за примусовий консалтинг, тендерну документацію, щороку реєструватися у тендерному каталозі і так далі. Мінімальні додаткові витрати, які стягувалися з рад при закупівлі товарів на суму 20 тис. грн., складають ще 17 тисяч. У результаті нормальне функціонування більшості територіальних громад в Україні, у першу чергу – малих, було просто заблоковано. Хоча на рахунках міських і сільських рад були кошти, використати їх для закупівлі необ-хідного було вкрай невигідно чи й взагалі неможливо. Доводилося викручуватися через незаконні схеми, котрі делікатно іменувалися порушенням фінансової дисципліни.

Найпослідовнішим борцем проти тендерного безладу була і лишається Асоціація міст України. Один із символів Ужгорода – бронзовий Геракл з лернейською гідрою – став сприйматися як алегорія тендерного протистояння. З часом цей фронт значно розширився за рахунок і органів регіональної влади, що теж були жертвами корупційної процедури. Остання сесія Закарпатської облради прийняла звернення до Верховної Ради з приводу державних закупівель. З аналогічними ініціативами виступили й інші облради. У зверненні йшлося про необхідність принципової зміни порядку тендерних закупівель. Врешті-решт досягнуто результату.

Чому ж ця невигідна суспільству в цілому схема існувала так довго? Тому що розмежування влади і бізнесу здійснювалося тільки на словах. Реально же вони все більше зрощувалися, породжуючи все потворніші мафіозні структури. Й у цьому ключовому моменті нічого принципово поки не змінилося. Тендерні негаразди були конкретним наслідком. Базову причину же, яка породила їх, поки навіть не ослаблено. Це викликає небезпеку, що корупційні схеми можуть відродитися в іншому, більш витонченому, удосконаленому вигляді. І все ж навіть цей тактичний виграш показує, що боротися можна і потрібно. Шкода, що на це доводиться витрачати цілі роки. Як відомо з міфології, у гідри на місці відрубаної голови завжди пробує відродитися нова копоня.

Сергій ФЕДАКА

Трибуна

 

23 березня 2008р. -->