Війна з соціологами почалася?

?сну? чимало критеріїв рівня демократичності суспільства. Для мене як для соціолога важливим показником ? ставлення до соціології. У країнах демократичних соціологічна наука ? неодмінним компонентом ухвалення державних рішень. Згадаймо хоча б той величезний обсяг роботи соціологів у східно?вропейських країнах, що передував вступу до ?С.

У країнах зовсім недемократичних соціологія не потрібна, адже партія (вождь, аятола, "батька") і без усякої соціології краще зна?, що дума? народ і що слід робити. У суспільствах напівдемократичних (до яких досі відносилася й Україна), де наявні елементи демократії й авторитаризму, ставлення до соціології таке ж половинчате.

?нколи з її результатами рахуються, залучаючи соціологів до підготовки певних державних рішень, іноді вони ігноруються. Особливо полюбляють політики вихоплювати певні дані, використовуючи їх як знаряддя полеміки чи маніпуляції масовою свідомістю. Під час виборів соціологія ста? особливо популярною, потім про неї забувають до наступних "гарячих" часів.

Проте, слід чесно зазначити, і ми це справді ціну?мо, що досі соціологам не заважали працювати. А це ? істотним елементом демократії.

Зміна ставлення до соціології й соціологів, що відбува?ться останнім часом, свідчить про тривожні зсуви у розвитку суспільства.

Не буду казати про увесь той бруд, що постійно вилива?ться на соціологів із сторінок видань певної політичної орі?нтації. Зрештою, це вже звична риса наших виборчих кампаній. У мене ? сезонна прикмета початку виборчої кампанії: як тільки соціологів починають обзивати "проститутками", значить, виборча кампанія почалася. Проте до ці?ї риторики ми вже звикли. Принаймні працювати вона не заважала. Досі, крім слів, до діла ще ніколи не доходило.

Але останнім часом починаються й дії, спрямовані як проти окремих соціологів, так і проти соціологічної спільноти. Державне управління справами Президента України (більш відома як ДУС) намір виселити соціологів з їхнього Дому ? того самого будиночку на Шовковичній, 12, куди вже звикли приходити журналісти ? чи, то на Круглі столи, чи по інтерв?ю чи свіженький матеріал до статті.

Раніше у будинку розміщалася Вища партійна школа, у незалежній Україні там поселився ?нститут соціології, що було ознакою, що на зміну "?дино вірному" вченню про суспільство прийшло наукове об??ктивне дослідження суспільства. Прагнення виселити звідти ?нститут соціології і вселити туди ДУСю ? зловісно символічною ? чи знову все поверта?ться "на круги своя"? .

Звісно, виника? питання. Чому почали з ?нституту соціології, який ніколи не був у фронді до влади? Більше того, час від часу ?нститут готував матеріали для різних директивних органів, в тому числі й для Адміністрації Президента. ? мені теж доводилося писати такі матеріали, і мені за них зовсім не соромно. ?нститут соціології завжди беріг свій статус як академічної установи і ніколи не втручався в політику.

? якщо деякі нечисленні співробітники, що займаються політичною чи електоральною соціологі?ю час від часу брали участь у виборчих кампаніях, то лише як приватні особи.

Так, скажімо, якщо працівник Національної опери да? сольні концерти чи навіть співа? для когось під час виборчих кампаній, то це ? його приватна справа.

?нститут загалом займа?ться цілком "мирними" справами ? дослідженням соціології економічних відносин, міжнаціональними стосунками, проблемами розвитку соціальної структури суспільства, соціології культури, особистості, мас-медіа та ще багато чим.

А масштабний моніторинг громадської думки, що ведеться ?нститутом з 1994 року ? предметом заздрощів колег із деяких навіть набагато багатших, ніж Україна, країн.

Отже, чому гоніння на соціологів почали з ?нституту соціології?

Звичайно, перше, що спада? на думку ? це намір ухопити "ласий" шматок. Симпатичний особнячок у гарному місці, де влітку зроблений ремонт. Крім того, ?нститут ? найбільш "уразлива" ланка, оскільки ? установою бюджетною.

Але ?, на мою думку, і більш серйозні причини, якщо розглядати усе це у контексті останніх політичних тенденцій. За роки існування ?нституту вдалося закласти певні канони дослідження ? чесного й неупередженого, кваліфікованого.

? "марка" ?нституту, професійний кодекс, якого дотримуються і ті, хто працю? в ?нституті, і ті, хто працю? поза його межами і вважа? себе належним до професійної спільноти. Не можна брехати, не можна підтасовувати дані, не можна робити висновки, які не випливають із даних дослідження.

?накше тебе зневажатимуть у тво?му професійному товаристві. Я можу не погоджуватися зі своїми колегами, сперечатися з ними, але мені не соромно ні за кого, хто працю? зі мною поруч, ні за нашу професійну спільноту. Скажіть мені, чи може таке сказати у нашому суспільстві, скажімо, журналіст, не кажучи вже про політика?

Отже, ?нститут заклав високі (вірніше, нормальні) канони досліджень та громадської поведінки. ? хоча він співробітнича? з владою (і, як на мене, ця співпраця ма? бути постійною, а не спорадичною), проте очікувати від ці?ї академічної установи "обдобрямса" на все не варто.

В ?нституті склалася нормальна академічна атмосфера творчого пошуку, свободи думки. А свобода думки іншими словами ? це ж вільнодумство! Хіба може це не дратувати тих, хто хотів би усе суспільство заставити думати за вказівками "темників"? .

Тепер про правові аспекти ці?ї справи. Жодних законних підстав для виселення ?нституту нема? взагалі. Будівля належить Академії наук. Свого часу, 10 років тому, на перший поверх вселилася приймальня з прийому громадян Адміністрації Президента ? як було обіцяно, тимчасово, поки не добудують нові приміщення.

Приміщення розбудували, і які, і скільки! Але ж зрозуміло, що підпускати усіх отих злиденних людей, що їдуть у Київ "за правдою" до "справжніх" апартаментів Адміністрація ніхто й не збирався.

Наприкінці грудня цього року закінчу?ться термін оренди приймальні Адміністрації, про що і нагадало керівництво ?нституту соціології. Тим більше, що для приймальні Адміністрації київська влада і Кабмін надали інше приміщення ? на вул. Лютеранській, 20.

Але воно чомусь не підійшло. Новопризначений керівник управління з прийому громадян пан Володимир Са?нко прогулявся по ?нституту, і припав він йому до душі. З?явля?ться лист за підписом керівника Дусі ?горя Бакая до Віктора Януковича. ? тут ? стежте за руками! - явна підстава. Прохання передати це приміщення Адміністрації Президента аргументу?ться тим, що, начебто, то ? пропозиція Президії Академії наук.

Але це ? чиста брехня, бо академіки нічого подібного не пропонували. Розрахунок простий: Янукович у поспіху це підмахне, і усе ? було ваше, стало наше, можна тільки махати кулаками, влаштовувати хоч що - пікети, голодування. Але поїзд пішов! ? ми тут ні до чого ? це уряд, це Янукович...

Отже, виника? декілька питань.

Перше. На кого працю? Управління справами при Адміністрації Президента? Чи на Президента Кучму, який власноруч у 2001 році видав Указ про розвиток соціологічної науки в Україні чи вже на себе?

Друге. З якого дива нинішній Адміністрації так кортить відтягати будівлю? Адже їй, начебто, й залишилося у нинішньому складі усього нічого ? пару місяців? Буде інший Президент, зі сво?ю Адміністраці?ю, яка, цілком можливо, інакше вирішить питання зі сво?ю приймальнею?

Чи я чогось не розумію у сенсі термінів існування нинішньої Адміністрації і нинішнього Президента? Чи, навпаки, адміністрації треба якнайшвидше влаштувати справу з особнячком?

Отже, що ми ма?мо: на одному боці ? соціологічна наука, право, закон, на другому ? сваволя двох чиновників. Зда?ться, нема? особливих підстав для страхів. Хотілося б так думати. Навіть у цьому разі ситуація показова, бо така абсолютно безпардонна і нагла сваволя заснована на упевненості, що приналежність до всесильної Адміністрації Президента дозволя? усе, навіть те, що не дозволено законом і правом.

Проте до таких відносно оптимістичних висновків не дають підставу загальні події, що відбуваються останнім часом в Україні, причому насамперед за ініціативи Адміністрації. Усе, що ? чесне, порядне і цивілізоване, якщо не нищиться, то, принаймні, витісня?ться кудись подалі, на узбіччя.

Це ? і позбавлення ефіру радіостанцій, де можливі різні очки зору (сама дебатувала у прямому ефірі на "Свободі" з Корчинським, а на "Громадському радіо" ? із Джангіровим. Ви таке уваля?те на "1 +1??). Це - і постійне відключення "5 каналу". Це ? і мерзенні засоби боротьби під час виборчої кампанії, ініціаторами яких ? пришлі зайди з сусідньої держави.

Соціологія і соціологи теж не залишаються поза увагою. Вперше в історії опитувань у Мукачевому половина інтерв?юерів відмовилися працювати, оскільки на працівників бюджетних установ чинився тиск. Зараз ця історія повторю?ться. Вже почався тиск на деяких місцевих керівників "екзит полу", коли їх виклика? сво? начальство і рекоменду? відмовитися від участі у цьому дослідженні.

? я не думаю, що це власна ініціативи ректора ? з?ясовувати, чим збира?ться займатися викладач його вузу у свій вихідний. Що буде далі? Чи буде місце для чесної науки соціології, якщо у суспільстві правитимуть бал ті, для кого нема? норм і законів, а про якісь моральні принципи взагалі говорити смішно? Таке відчуття, що у суспільстві розроста?ться ракова пухлина. Поки ще ? час зупинити цей злоякісний процес. Чи вже зміни незворотні?

Автор: ?рина Бекешкина, старший науковий співробітник ?нституту соціології Національної Академії наук

 

05 жовтня 2004р. -->