Щодо службових поїздок працівників, робота яких має роз`їзний характер

Як свідчать результати розгляду скарг, окремі платники податків (податкові агенти) не завжди враховують особливості нарахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті працівникам доходів у вигляді надбавки за роз’їзний характер роботи.

Згідно із пунктом 1. 15 статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий обліку та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподаткування доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткування доходу платнику податку наведено в пункті 4.3 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткування доходу платника податку, наведено в пункті 4.3 статі 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

При цьому, суми польового забезпечення у пункті 4.3 статті 4 зазначеного Закону окремо не зазначені. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету визначено статтею 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Виходячи із зазначеного, лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті ) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер, відрядженням (з відповідним їх оформленням як відряджень та виконанням положень пункту 9.10 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”) надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв`язку із відрядженням (зокрема, добових витрат), установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон” та Інструкцією, не будуть розглядатися як об`єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб (лист ДПА України від 21 травня 2007року № 4890/6/17-0716 (№10029/7/17-0717)).

Прес-служба ДПА України за інформацією Департаменту апеляцій

 

16 листопада 2010р. -->