Закарпатська хурма, вирощена виноградівським селекціонером, витримує 38-градусні морози та найшвидше плодоносить

Бо ж віднайдений у собі талант селекціонера, загартований щоденним трудом хист садівника і фантазія сільського умільця та справжнього філософа – складові того магніту, який притягує до Михайла Юрійовича людей різних занять і віку. У ньому знаходять творця красивого й корисного.
І багато хто заздрить, що Зелді зумів, як мало хто, вхопити й переплавити недосяжну мрію юнака у райський цвіт садів і розкішний смак плодів. Такого досягає не кожен!..
Йому - сорок чотири. А після школи пішов навчатися у Мукачівський радгосп-технікум, де і здобув фах ветеринара. Вісім років пропрацював – спочатку на Одещині, а потім у знаменитому колгоспі села Петрове – неподалік Холмовця.
Але щось Михайлові, як і кожному юнакові, котрий прагне утвердити себе спочатку в колі ровесників, щодалі спадало на думку змінити професію. Тоді, у перебудовчі й побаламучені 80-ті, такі віяння входили в моду. Правда, він обирав не фарцовку і не шулерське "купи-продай", а фах серйозний - садівництво. І поступив заочно вісімдесят п’ятого в Одеський сільгоспінститут на факультет плодоовочівництва й виноградарства. Тоді й почав науково вивчати щеплення. А вже з 90-го захопився хурмою. "І так триватиме усе життя, - каже Зелді.- Хочу передати всі тонкощі цієї справи доньці й онукам. А ще прагну, аби закарпатці ласували цим субтропічним плодом – таким корисним для здоров’я".
Він і справді тоді по-дорослому заглибився у тонкощі садівництва. Сім років тому закінчив аспірантуру в Закарпатському інституті агропромислового виробництва. "Захищати кандидатську й не думав – вік не той", - каже Михайло Юрійович. А може й щось інше перешкодило... Нині працює провідним агрономом-державним інспектором фітосанітарної служби на державному кордоні в Закарпатській області (КПП "Вилок").
"Хурма – то мій неспокій, моя стихія і моя любов", - наче нехотя зізнається, показуючи, які плоди відклав на зиму, а які на насіння. Майже чверть століття Михайло Зелді – в полоні цього фрукту. Його прямо-таки заворожив приклад Валерія Черняєва, викладача Сімферопольського агроуніверситету, котрий 53 роки займається просуванням хурми на північ України. І ось майже десять літ тому прислав у Холмовець саджанці, а потім і сіянці. Зелді вирощує їх у себе на городі.
"З часом, коли з’ясував, що між ними є жіночі, чоловічі й однодомні особини, тоді мені стало дуже цікаво займатися виведенням нових сортів, - каже М.Зелді. – І зараз це моя основна робота. Науково обгрунтовано, що при насіннєвому розмноженні половина деревцят починає плодоносити до десяти років, а інша половина – до п’ятнадцяти. Приміром, сіянець сорту "нікітська бордова" заплодоносив на дев’ятий рік. Вага, зважаючи на посушливе літо, – дев’яносто грамів. Чекаю і до триста".
А ось сорт "дочка Мідера" - власний, зелдівський – один з найбільш ранніх у Європі: дозріває на Закарпатті 15 серпня, - заплодоносив із насіння на четвертий рік!.. "Такого немає у світі", - гордовито мовить Зелді й продовжує: "Дівчата", тобто жіноча форма, мають одинокі квітки в кожній пазусі листка, чим і відрізняються од чоловічих, бо ті мають по три і не плодоносять, а лише запилюють. Існує й однодомна: на одному дереві – чоловічі й жіночі квітки. У мене вже два сорти – "Зенджі мару" і "Знахідка". Ці одночасно і запилюють, і плодоносять. Та й урожай дають щедрий. а плоди солодкі навіть у твердому стані".
Хурма багата на йод і майже не містить кислот – чудові ліки для шлунка! У гібридів східної хурми (діоспірос какі) і віргінської (діоспірос вірджініана) – також сорти "росіянка" і "нікітська бордова" - цукристість сягає 24 відсотків, як у глюкозі. Це теж відмінні лікувальні властивості.
Ще одна гордість Михайла Юрійовича - ростуть чотири покоління міжвидових гібридів: бабуся "росіянка", мати "нікітська бордова", дочки "Роман Кош" і "Говерла" - вага плодів сягає за триста грамів. А у 2014-му очікує плодоношення внуків, яким буде по дев’ять років. Але всі вони різні.
" Сьогодні привіз додому статут громадської огрганізації "Персімон", що означає англійською "хурма", - каже М.Зелді. - Мета – виведення нових сортів та їхнє районування. Чому? Звертався до таких – прошу перелічити -державних установ: Київський інститут садівництва, Закарпатський інститут агропромвиробництва, Ужгородський університет, Львівська дослідна станція садівництва, Новокаховське дослідне господарство, Нікітський ботанічний сад у Ялті... І скрізь майже в один голос відповіли: "Ваші ідеї дуже мудрі й актуальні, але коштів на це немає".
Йому шкода. Просто інколи руки опускаються й плакати хочеться... Уже дві фірми з сусідніх країн пропонують реальну співпрацю, оскільки Михайло Юрійович дружить з комп’ютером і через Інтернет спілкується зі світом, володіючи, як майже і кожен закарпатець, кількома мовами.
"Я не збираюся тікати за кордон, як Ігор Сікорський, бо я патріот України і мої надбання мають стати багатством України!" – твердо вимовив чоловік.
... Мовчки п’ємо запашну каву у його оселі. Невтішна пауза триває якихось сім хвилин. А потім знову тиха й некваплива розмова: "Міг би вам розповідати зранку до вечора й цілу ніч безперестанку про хурму та її достоїнства й капризи... Написав книжку. Треба лише кошти, аби видати, - сміється вже не так сумно. – Але за зимою настає весна. І як писала Леся Українка, "без надії сподіваюсь"...
Він не опустить руки. Хотів би створити приватну селекційну станцію. І свій досвід є кому передати – це найбільше радує. Дочка Антоніна закінчила Одеський аграрний (тепер уже) університет. Хурми однієї на городі, а він займає шістдесят соток, росте понад сто сортів! Саджанці "дочки Мідера" розіслав протягом двох років до Львова, Кам’янця-Подільського, Чернігова, Білої Церкви, Умані, Мерефи (Харківщина), Ялти... Він "навчив" їх витримувати 38-градусні морози!.. Хто ще таким похвалиться?..
Ростуть і приносять плоди на зелдівському городі гранати, зізіфуси (чудова поліка від тиску); тейберрі - малино-ожиновий гібрид, що став темою кандидатської дисертації; по 20 сортів груш і яблук; 25 сортів персиків; по 30 – винограду й смородини; по шість сортів інжиру й актинідії – родичі знаменитого ківі; партенокарпічна яблуня – не цвіте, а родить; берека лікарська – як горобина;мушмула германська; по сім сортів горіхів мигдалю й фундука; сіянці пекану; лох багатоквітковий – маленькі вишеньки і т.д.
І все ж велика надія – на три шкілки сіянців селекційної хурми. "Чекають весни, свого плодоношення і мого відбору", - мружить око Михайло Юрійович.
Багато з його юнацьких мрій, коли різко повернув корабель свого життя, збулися, а ще чимало збудеться. Тепер, коли сади вкрив сніг, мріє записатися до районного хору працівників культури. Любить співати й радіти життю!..

Розмовляв Василь Нитка, спеціально для Ужгород.net
Фото автора (зроблені у листопаді 2013р.)

 

18 грудня 2013р.