Василь Густі: «Піпа – ото магія вогню і диму»

Чимало людей курить не цигарки, а люльку. Для народного художника України Володимира Микити люлька стала невід’ємним атрибутом – я його ще жодного разу не бачила без піпи: якщо не піпать, то тримає її в руках. Відомий закарпатський письменник Василь Густі розповів свою історію пі паня.

 

- Піпа у моєму житті з дитинства. Моя тітка, няньова сестра, та її чоловік жили в курній маленькій хатці, то було диво королівське, бо таких хат на той час уже не було, а їхня якимось дивом збереглася. Коли я приходив до них, то вони удвох запалювали піпу і дуже гарно і цікаво розказували бувальщини, казки. Брат моєї матері, учитель Василь Іваніга, також піпав. Деякі наші письменники-спілчани – Матвій Терельов, Патрус Карпатський – курили піпу. До речі, про люльки Патруса ходять легенди. У нього були дуже дорогі люльки, які коштували по декілька сотень доларів. Я маю близько двадцяти люльок.

Коли мій батько лежав паралізований, то біля нього треба було бути цілодобово.  А у нього тільки двоє дітей – я і сестра. Тоді я перейшов на люльку, бо її можна довше курити. До речі, люлька значно корисніша цигарок. По-перше, трубка – це магія вогню і диму, - Василь Петрович проводить рукою по люльці. – Коли чоловік піпає, то у нього таке відчуття, що він біля ватри. З тим вогнем спілкуєшся, як із живим. Розумієш, що ніколи не будеш самотнім, коли у тебе є такий вогонь. По-друге, люлька ніколи не буде така шкідлива, як цигарка, тому що чоловік не затягує дим у себе, він попихкує. По-третє, дим з люльки не є таким гарячим, як із цигарок. Поки дим пройде по цій чоторні, він охолоне. Чули побажання про холодний дим? Це звідси взялося.  Наступне. Доган, витрушений з  цигарки у піпу, я буду курити півдня. Натомість курець за цей час скурить п’ять-сім цигарок.

Є чемпіонати світу по курінню люльки. Збираються, розділяють кількість тютюну учасникам, правда, береться першокласний тютюн, члени журі спостерігають, хто довше буде курити, але так, аби люлька не погасла. І є такі курці, що ту люльку курять по півтори доби. Як? Ото - майстерність. Люлька – ото феномен. То загадка. Недаремно Тарас Бульба так цінував люльку. Коли втікав від ворога, то його люлька впала, він зліз із коня і почав її шукати, аби його люлька отим клятим ляхам не дісталася. І саме через люльку поляки зловили Бульбу. В нашій пісні співається: «А нашому козаку тютюн та люлька знадобиться». Цікаво, правда?

За куриво критикують. Правильно роблять. Хоча це ще і не найгірша звичка. Молодим я завжди кажу, що до цього не треба йти, бо це шкідлива звичка. Максим Рильський у поемі «Сашко» написав так:

- Як ви ніколи не курили,

Уявлений читачу мій,

То дармо тільки трачу сили

Й час марную дорогий.

А я додам таки:

Цигарка чи люлька миру,

То не сміх,

Бо не одна розтала сварка

В сувоях миру голубих,

Бо не одному допоміг

Тютюн у горі і турботі

Од нерозважності вберіг,

В марудній звеселив роботі.

Нехай Толстой на куріїв

Киває з домовини грізно.

Я доберу найкращих слів

Для животворної трутизни.

 

Тетяна Грицищук для Ужгород.net,

 фото автора

 

06 квітня 2014р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів