Чорні хмари над залізничними лікарнями: урядовці поставили під загрозу майбутнє відомчих медзакладів

Залізнична лікарня в Ужгороді з нового року фінансується не з державного бюджету, як було до цього часу, а з місцевого. Тисячі пацієнтів можуть опинитись у незручному становищі, сотні лікарів без роботи. Знову ж таки, ще одна дискомфортна, м’яко кажучи, ситуація - наукова частина. У стінах залізничної лікарні щодня  проходять практичні заняття студентів – медиків. Для лікарів цей заклад – унікальний у своєму виді. Навіть більше - єдиний. 

Якісне медичне обстеження закарпатських залізничників може опинитися під загрозою. Чотири профільні заклади краю, які ще донедавна фінансувались за рахунок державного бюджету, відтепер - на утриманні місцевої казни. Відомчі залізничні об’єкти свого підпорядкування не змінюють. За новими правилами фактично буде здійснюватися лише грошове забезпечення, розповідає головний лікар відділкової клінічної лікарні станції «Ужгород» ДТГО «Львівська залізниця» Володимир Канчій: «Щоб виплатити заробітну плату і податки, щорічно нам потрібно 7,8 млн. грн. У місцевому бюджеті нам передбачили лише 2,6 млн. грн. Це всього 40% від потреби, відтак нам їх вистачить лише на 5 місяців. Окрім того, раніше ми отримували гроші з державної казни на головні захищені статті (частково на харчування і лікування), а жили, в основному за рахунок залізничників і застрахованих залізничників. За рахунок фінансової допомоги залізниці щорічно до нашого бюджету надходило близько півтора мільйона гривень. Це суттєво для нинішніх умов». 

Недостатнє фінансування автоматично призводить до наслідкових проблем – зокрема, виникнення боргів. Залізнична лікарня – професійний заклад широкого профілю: тут щоденно можуть перебувати з півтори сотні осіб, медичні послуги тут надають повним циклом – від лабораторних досліджень до оперативних втручань. Більше того, на тутешніх лікарях - неабияка відповідальність, переконана професор Марія Дорош: «Реформи в медицині потрібні, як і у всій країні. Але, ці реформи мають бути дуже виважені. Ця лікарня має надзвичайно велике значення для підготовки університетських кадрів, кваліфікованих лікарів. А реформу, я вважаю, потрібно робити у кожному регіоні за власними потребами, адже кожна область має свою специфіку. Тому без обговорення на рівні ректорату, ОЗО, громадськості одним махом рубати не можна. До вирішення питання треба підійти комплексно».

Пацієнтами залізничної лікарні в Ужгороді є понад три з половиною тисячі місцевих жителів і майже 5 тисяч мешканців району. Їх обслуговує 250 штатних працівників. Кожен залізничник щомісячно сплачує 50 грн. за медичні послуги. Відтак, упродовж року його здоров’я під наглядом кваліфікованих спеціалістів. Якщо працівник Укрзалізниці занедужав, він може отримати медичні послуги у відомчому закладі на суму, що не перевищує 16 тисяч гривень. Це – своєрідний аналог діючої страхової медицини система, наголошує головний лікар Володимир Канчій: «Пацієнт застрахований з початку року, до кінця. На період страхування він має страховий поліс, яким користується упродовж відповідного терміну. На жаль, в Україні сьогодні немає форми накопичувальної страхової медицини. Але ми маємо досвід співпраці з страховими компаніями, чого не мають комунальні заклади охорони здоров’я». 

Утім, прислухатись до залізничних лікарів ніхто, наразі, не хоче. А у фахівців Ужгородського медзакладу переведення на місцеве фінансування викликає неабияке побоювання. Тут непевні, чи не опиняться завтра без роботи, а пацієнти без належного медичного нагляду. Адже кожен залізничник сьогодні проходить медичне обстеження до приходу на роботу і по її закінченню, каже голова лікарської експертної комісії Соня Гнетило: «Ми проводимо медичні огляди працюючих залізничників і поступаючи на роботу. Ми забезпечуємо, в основному, медичне забезпечення безпеки залізничного руху, в зв’язку з тим, що можуть траплятися різні непередбачувані ситуації. Також ми слідкуємо за станом здоров’я всіх працівників залізниці. Ми обслуговуємо залізничників не за місцем їх проживання, а за місцем роботи. Відтак, нашими пацієнтами є як закарпатці, так і мешканці  сусідніх областей. Не кожна галузь може дозволити собі проводити медичні огляди ¾ працюючих. Основна причина – велика затратність цих обстежень».  

Про необхідність збереження закладу говорять і самі пацієнти. 

- Ми чули, що лікарню хочуть закрити. Це для нас дуже дивно і неприємно, тому що ми тут лікуємося, проходимо медичну комісію. Тому, нам не по собі, що ми таке почули. Звичайно, ми будемо відстоювати свої права, щоб нашу лікарню не закрили, щоб права залізничників були дотримані. 

- Я працюю у відділі кадрів, і не з чуток знаю, що люди справді переживають. Ми всі тут щорічно проходимо медкомісію, на залізниці багато пенсіонерів і пільговиків, тому цю лікарню необхідно зберегти. Чимало залізничників, які віддали роботі ледь не все своє життя, відповідно, втратили здоров’я. Їм особливо потрібно мати місце, де вони можуть пройти кваліфіковане медичне обстеження, а відтак і поправити своє здоров’я.  

Залізнична лікарня, окрім надання медичних послуг, виконує ще одну важливу функцію – забезпечує молодих спеціалістів навчально-практичною базою. Щодня на заняття сюди приходить понад півтисячі студентів, наголошує доцент кафедри терапії та сімейної медицини, кандидат медичних наук Ярослав Михалко: «Нам дуже зручно проводити заняття на базі цієї лікарні. Наша кафедра займається підготовкою терапевтів і сімейних лікарів, а тут ми маємо загальне терапевтичне відділення, де можемо наочно продемонструвати студентам хворих із різними патологіями. Зробити це у вузькоспеціалізованих відділеннях майже не можливо. Крім того, цього року ми беремо активну участь у навчанні іноземних студентів, зокрема на ІІІ курсі пропедевтику викладаємо англійською мовою. Знову ж таки, щоразу, читаючи курс лекцій, можемо повести студента до палати і показати йому пацієнта із таким захворюванням, на тему якого проводимо заняття». 

Переоцінити затребуваність залізничної лікарні, мабуть, не можливо. Ужгородський заклад – один із чотирьох, що обслуговує закарпатських і львівських залізничників. Всі відомчі установи, а це – відділкова лікарня в обласному центрі, вузлові медзаклади у Мукачеві, Чопі та Королеві. Вони втратили можливість державного фінансування. 

Всього урядовці позбавили казначейських грошей 14 обласних об’єктів різних галузей. В окремих випадках керівникам вже доведено інформацію про приватизацію чи передачу на баланс органів місцевого самоврядування самих будівель, а разом з тим, і навколишньої території.

То, може, весь сенс запланованих змін криється саме тут?

Євгенія Фанта для Uzhgorod.net.ua

 

16 лютого 2015р. -->