Михайло Юнгер розповів про ставлення угорців до України

Михайло Юнгер розповів про ставлення угорців до України
Штрихи до політичного портрета прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана від тимчасово повіреного України в цій країні Михайла Юнгера

 

Угорщина — сусід України, отже, стратегічно важлива для нас країна. Відтак для України важливо розуміти, які політичні та економічні процеси у ній відбуваються. І які це матиме впливи та наслідки для нас.

А процеси в Угорщині від часу, коли до влади прийшла партія нинішнього прем’єр-міністра Віктора Орбана “Фідес”, відбуваються непрості та вельми динамічні. Протягом останніх років економіка країни відчутно зміцніла. За результатами 2015 року економіка демонструвала позитивну тенденцію майже в усіх макроекономічних показниках. Зростання угорського ВВП — на рівні 3%. Цей показник є одним із найвищих серед країн ЄС і перевищує середній показник ЄС (1,8%). У той же час прем’єр-міністра країни Віктора Орбана багато хто критикує за авторитарні “замашки”. За те, що змінив Конституцію “під себе”, сконцентрував чимало влади у своїх руках, здійснив спроби наступу на свободу слова. Попри те, що не останню роль у зростанні ВВП краї­ни відіграла підтримка ЄС (у 2015 р. Угорщина використала 8,0 млрд. доларів європейської фінансової допомоги), Віктор Орбан часто “наїжд­жає” на Європу.

Йому закидають, що відійшов від принципів ліберальної економіки. Багатьох насторожує надто лояльне ставлення пана Орбана до путінської Росії і до самого Путіна, на адресу якого не шкодує компліментів. Що у всьому цьому правда, а де присутні міфи і стереотипи? Про це кореспондент “ВЗ” вирішила дізнатися у тимчасово повіреного України в Угорщині Михайла Юнгера (на фото), з яким зустрілася в українському посольстві у Будапешті.

— Пане Михайле, угорську владу часто звинувачують у тому, що вона проросійська. Пан Орбан на ці закиди відповідає, що вони не проросійські, а є проугорськими, мовляв, усі їхні дії і заяви спрямовані на захист націо­нальних, зокрема й економічних інтересів Угорщини. Що це означає? І як воно є насправді?

— Cправді, угорська влада акцентує на тому, що країна дуже залежна від постачання з Росії газу і нафти. Нафта — 75 відсотків з Росії, газ — 67 відсотків. Крім того, Угорщина втратила до 30 відсотків свого експорту у Росію через російське ембарго на товари агросектору. Від цього в першу чергу постраждало сільське господарство, на якому тримаються східні регіо­ни Угорщини,  що розташовані біля українського кордону. Це Ніредьґаза, Мішкольц, Дебрецен… Там величезні яблуневі і вишневі сади. Після запровадження з боку Росії ембарго в уряді Угорщини була створена спеціальна посада уповноваженого міністра закордонних справ з питань нейтралізації негативних впливів російського ембарго на економіку Угорщини. Ця людина — Ласло Будаі — неодноразово заявляла, що Угорщина зазнає величезних збитків через європейські санкції. Минулого року казали, що Угорщина через це втратила 3,5 мільярда доларів.

Цього року, якщо санкції триватимуть, збитки становитимуть вже 4,5 мільярда доларів. Щоправда, у збитки зараховують увесь втрачений гіпотетичний експорт. Спеціалісти вважають, що це не зовсім коректний спосіб підрахунку збитків. Угорщині вдалося швидко переорієнтувати експорт, відтак мінімізувати задекларовані збитки. Вони знайшли нові ринки збуту в Японії, Арабських Еміратах, зміцнилися на Балканах. Допомогла Сербія, проти якої, нагадаю, немає російського ембарго. Великі угорські фірми створили спільні підприємства з компаніями із Сербії, і через Сербію угорські товари потрапляють на російський ринок.

У політичному плані Угорщина послідовно підтримує Україну. Але при цьому влада відверто, без лицемірства, заявляє: “Так, ми вас підтримуємо, але ми страждаємо від російського ембарго, бо залежні від Росії”.

Зверніть увагу, що з угорських політиків, навіть радикально налаштованих і проросійських, протягом 2015-2016 рр. ніхто не поїхав ні в Крим, ані в Донбас. Зараз, між іншим, відбуваються цікаві процеси у партії “Йоббік” (правоекстремістська націоналістична партія, повна назва якої “Рух за кращу Угорщину”. — Авт.). Ця політична сила відчула, що може на щось серйозне розраховувати на парламентських виборах 2018 року, і вирішила внести певні зміни у свою політику.

— А який у неї нині рейтинг підтримки?

— Партія «Йоббік» зараз має 14-16 відсотків. Провладна партія «Фідес» – приблизно 35 відсотків. Соціалісти – 11-15 відсотків. “Йоббік” поступово зміцнює свої позиції. Отже, голова партії Габор Вона запропонував кільком своїм заступникам, які вирізняються занадто різкою позицією, не балотуватися на наступному конгресі у керівний склад партії. Це означає, що Габор Вона хоче створити більш позитивний імідж своїй партії. Адже і в Європі, і у США вкрай негативно сприймають політику партії “Йоббік”, яку оцінюють як антисемістську і ксенофобську. Думаю, поступово будуть змінюватись  і риторика, і політика партії.

— А як почувається правляча політична сила? Читала, що популярність «Фідес» падає?

— Я б не сказав, що популярність правлячої партії падає. Люди в Угорщині живуть краще, ніж до того, як ця партія прийшла до влади (2010 рік. — Авт.). Економічна ситуація стабілізувалася і щороку покращується. Віктор Орбан залишається найпопулярнішим політиком в Угорщині.

— За рахунок чого так довго тримає­ться його популярність?

— Більшість населення Угорщини живе, як кажуть, і з телевізора, і з холодильника. Уряд Орбана з 2013 року почав систематично зменшувати тарифи для населення за комунальні послуги, за газ, електрику і воду. Люди це відчули. Коли Орбан очолив уряд, економічна ситуація в країні була трагічна. Попередня влада, соціалісти, вели економіку у прірву. Це при тому, що фінансова допомога з ЄС до Угорщини була дуже потужною. Але ці гроші були використані, м’яко кажучи, не по-господарськи. Зокрема, на підтримку електорату… Дефіцит держбюджету був 7-8 відсотків! Це жахливо. Якби Угорщина продовжувала проводити таку політику, не знаю, чим би це закінчилось. Уже в 2014 році Орбан довів дефіцит держбюджету до 2,9. План на 2017 рік — 2,7.

— Що ж зробив Орбан?

— Почав вживати радикальних заходів. Наприклад, повернув у державну власність усі енергогенеруючі потужності…

— Як це? Реприватизував?

— Уряд соціалістів продав ці компанії західним фірмам — німецьким, французьким, голландським. Тарифи, які ці компанії виставляли споживачам, були дуже високі. Коли продає­ться національна власність приватному власнику, у контракті прописується умова, що держава має першочергове право викупу цих потужностей, якщо буде вважати це за доцільне. Уряд Орбана скористався цим правом.

— Змусив продати?

— Перед тим держава ввела додаткові податки на цю діяльність. При цьому ретельно спостерігала, щоб ці податки не лягли на плечі споживача. Коли держава купила ці компанії, ввела державне регулювання цін в енергетиці. Як наслідок, щопівроку тарифи зменшувалися на 2-4 відсотки. У кожному рахунку є спеціальна позначка, скільки б заплатив споживач, якби не було зменшення тарифів. Тобто щомісяця людина бачить, скільки завдяки владі вона економить власних грошей. Орбану треба віддати належне — він вміє правильно спілкуватися з людьми, доносити свою політику. Щоп’ятниці з піввосьмої ранку півтори години на центральному радіо у прямому ефірі він розповідає про роботу уряду. Журналіст ставить йому запитання, і він відверто і часом дуже емоційно на них відповідає.

— А як його економічна політика з державним регулюванням в’яжеться з європейськими принципами вільного ринку, ліберальної економіки?

— Він запровадив так звану неотрадиціональну економічну політику, яка полягає у знач­ній участі держави. Орбана називали популістом, але жоден популіст в інших країнах не добився серйозних макроекономічних показників і соціа­льно-економічних зрушень.

Він зробив те, що свого часу, в 70-х роках минулого століття, зробила Маргарет Тетчер у Великобританії. Почав активну взаємодію уряду, тобто держави, з ринком. Ще один його радикальний крок — запровадив значний податок на банківську діяльність. Сказав банкам: «Ви заробляєте на угорському народі величезні гроші. Дефіцит бюджету катастрофічний. Від цього потерпають угорці. Треба поділити цю важку ношу на всіх. Тобто ви будете деякий час заробляти трохи менше». Це був прецедент, великий скандал. Після цього про такий податок задумались поляки, словаки… Але коли Орбан це зробив, це сприймалось як єресь, як волюнтаристський наступ на ліберальну економіку. Він відмовився від співпраці з МВФ. При цьому достроково повернув позику у 15 мільярдів доларів, яку брала попередня влада…

Водночас було багато зроблено, аби поліпшити бізнес-клімат у країні, були створені нові робочі місця. 27-29 відсотків експорту забезпечують три величезні автомобільні заводи — німецькі «Мерседес» та «Ауді», японський «Судзукі». Орбан укладав з цими інвесторами угоди, які передбачали, що вони готують собі професійні кадри, створюють щось на кшталт професійно-технічних училищ на базі середніх шкіл. Відтак ці учні після закінчення школи гарантовано отримують роботу. Безробіття в Угорщині зараз на рівні 7-8 відсотків. Було 13 відсотків. Для порівняння, в Іспанії безробіття 25 відсотків, з них 70 відсот­ків — це молодь. Є, звичайно, і проблеми. Молоді IT-фахівці виїжджають у Францію, Німеччину, Англію, Австрію. Та сама тенденція і серед лікарів та медсестер. Опозиційні сили за це владу гостро критикують. Середня заробітна плата в Угорщині — 500 доларів.

Але, наприклад, у банківській сфері — 1000 доларів. Тобто молодий спеціаліст, що закінчив університет, знає кілька мов і не хоче їхати за кордон, може тут знайти роботу, за яку платитимуть 800-900 доларів.

— Якою є середня пенсія в Угорщині?

— Середня пенсія невелика, на рівні мінімальної зарплати, приблизно 450 доларів. Мінімальна пенсія, яку, наприклад, платять циганам, які ніколи в житті не працювали, приблизно 120 доларів. До речі, на проблемі циган партія «Йоббік» заробила собі політичний капітал. Кілька років тому партія організувала такі собі міні-загони з “дружинниками”, які почали патрулювати села, що потерпають від циганської побутової злочинності.  «Йоббік» взяла цю проблему під свій контроль, мовляв, якщо поліція не може впоратися з циганами, ми це зробимо.

Циганською проблемою зай­нявся і Орбан. Він скасував соціальну допомогу для ромів, які ніколи не працювали. Цю допомогу свого часу запровадили соціалісти. Орбан заявив, що держава готова платити циганам удвічі більше, ніж була ця допомога, але за умови, що вони будуть працювати, наприклад, підмітати вулиці, чистити канали чи косити шкідливі рослини. Була розроблена відповідна державна програма, і цигани почали працювати.

— А звідки в Орбана такі симпатії до Путіна? Він не раз зізнавався, що йому більше подобається прагматична політика Путіна, ніж толерантна, ліберальна політика Європейського Союзу.

— Симпатії до Путіна — це перебільшення. Просто він, як глава уряду, розуміє, що угорські націо­нальні, насамперед економічні інтереси буде складно забезпечити, перебуваючи у конфронтації з Росією. Зреш­тою, я, як дипломат, не хотів би давати цьому політичної оцінки…

— Добре, тоді не будемо про політику. Ви вже давно працюєте в Угорщині. Які ваші враження від країни, від людей?

— Мені імпонує їхня повага до закону, любов до порядку…

— Чекайте, ви про угорців кажете чи про німців?

— У тому-то й річ. Є багато стерео­типів. Угорці різні. Є жителі Будапешта – інтелектуали європейського рівня. Є жителі провінцій – великі патріоти своїх сіл. Розповсюджене хутірське фермерське господарство, де рахують кожну копійку. У приватному житті вони дуже емоційні. Обожнюють свою національну кухню, яка дуже смачна, але не завжди відповідає сучасним уявленням про здоровий спосіб життя та харчування. Але традиції для них — святе. Навіть коли медична статистика кричить, що така традиція у харчуванні — небезпечна, їх це не зупиняє. Страшенно люблять своє біле і червоне вино, свою палянку – це фруктова горілка. Одне слово, люди як люди.

— А що вам у них подобається і що не подобається?

— Подобається патріотизм, любов до свого краю, історії народу, його мистецтва. І саме це допомогло цьому народу зберегти себе посеред, так би мовити, слов’янського моря Центральної Європи.

— А що пише угорська преса про Україну?

—  У цілому позитивно. Наприклад, коли була чергова дата Чорнобильської трагедії, багато писали про Чорнобиль. З тривогою писали про Запорізьку АЕС, яка розташована за 150 км від військових дій. Також  були занепокоєння, що угорці, які живуть у Закарпатті, беруть участь в АТО. Ми роз’яснювали, що це наслідок російської агресії, якій має протистояти увесь український народ без поділу на національні меншини та українців. Більшість угорців з розумінням і співчуттям ставляться до проблем України. Вони розуміють, що агресія імперсько налаштованої Росії — це зло, але при цьому оглядаються і на свої інтереси. Таке життя…

Джерело: Юлія Підлужна, Високий замок

 

30 травня 2016р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*