Закарпатка Мар’яна Сухан розповіла, як це бути дівчиною-арбітром

Працювати футбольним суддею – заняття непросте, тим паче, коли цим займається прекрасна половина людства.

На жаль, під час футбольних баталій у переважній більшості споглядаємо низьку культуру вболівання місцевими шанувальниками «гри мільйонів». Проте, такі реалії не відлякали від заняття футбольним арбітражем юну Мар’яну Сухан, яка вже впевнено освоїлася в якості асистента арбітра й проводить найважливіші матчі обласного чемпіонату.

Мар’яно, як трапилося, що ти вирішила займатися футболом?

Я зростала в селі Доробратово, на Іршавщині, тож коли пішла до школи, постійно ганяла м’яча з хлопцями, полюбила до футбол практично з першого класу. Вже в старших класах захищала честь дівочої команди Іршавського району під орудою тренера Михайла Ляха, в складі якої в 2014 році стали переможницями обласної першості серед дівчат старшої вікової групи.
А хто запропонував спробувати себе в футбольному арбітражі?
В мене друг з Полтавщини – футбольний арбітр, він знав, що займаюсь футболом, тож переконав мене спробувати себе в якості футбольного судді. Довго вагалася, та врешті-решт таки спробувала, в мене вийшло непогано, тож продовжую цим займатися й досі – от так вже третій рік поспіль.
Цікаво, за трирічну кар’єру, який матч був надвідповідальним для тебе ?
Минулорічний поєдинок суперкубка Закарпаття в Сваляві між чинним чемпіоном «Ужгородом» та срібним призером – виноградівським «Севлюшем». Тоді лише в серії післяматчевих пенальті виноградівці зуміли вибороти цей престижний трофей. Матч був досить напруженим, але з своєю роботою впоралася добре.
Ти працюєш в суддівській бригаді з чоловіками, відчуваєш різницю в ставленні до себе учасників матчу – гравців, вболівальників?
По-різному буває. Та все ж відмінність відчуваю – гравці більш стриманіше реагують на мої дії, не дають волю емоціям, як це зазвичай буває між чоловіками.
Яку ціль ставиш перед собою як футбольний арбітр?
Скажу про це, коли її досягну. Звісно, хочу торувати собі шлях й працювати на міжнародних поєдинках – проводити матчі національних збірних, Ліги Чемпіонів та Європи.
Кого для себе вважаєш взірцем для наслідування серед футбольних суддів?
Так як працюю на лінії в якості асистента арбітра, тож взірцем для себе вважаю Наталію Рачинську, яка працює лайнсменом на матчах вітчизняної прем’єр-ліги. Серед арбітрів подобається робота закарпатського рефері Ярослава Козика та словенського арбітра – Даміра Скоміни.
Щоб хотіла побажати дівчатам, які займаються, або лишень хочуть себе спробувати в якості футбольних суддів?
Принаймні, раджу бодай не боятися спробувати себе в цій справі, якщо сподобається, то обов’язково продовжувати займатися та вдосконалюватися . Важливими рисами для дівчат-арбітрів має бути впевненість та терпіння в цій нелегкій справі.