93-річна закарпатська бабуся щодня на ринку ще квіти продає!

В один із днів  минулого тижня навіть не сподівався, що "вполюю" такий унікальний та безцінний кадр – зафіксую мешканку однієї з близьких до мене вулиць Гізеллу Чех. Було післяобіддя, я собі додому пішки йшов, а вона тручала невеличкі та не першої свіжості біціґлі. Аж порадів, що при мені був фотоапарат. Звісно, це – випадковість, але приємна та радісна, вона народила цікаву фотоінформацію.

Отже, коли порівнялися, запитав, чи можна бабцю для історії зазнімкувати? Пані Чех лишень усміхнулася та не сказала нічого, але, мабуть, подумала: "А кому я, стара баба, потрібна?" Прочитавши її думку, я на те відповів, що фото стане раритетним, його побачать як читачі газети "Берегова", так її діти та онуки, а ще сусіди та все місто та навіть світ. Бабця не заперечувала, тим паче, що совісно виконала покладені на неї того дня обов‘язки. Поверталася з міста хоча і втомлена, але з доброю душею.

Саме в цю мить із хати навпроти вийшла Єлизавета Сабов і сказала, що є давньою сусідкою родини Чех. А ще розповіла, що ця сім‘я здавна займається квітами, у дворі є теплиця, де завжди кипить робота. До того ж будь-якої пори – як весною, так улітку, восени та взимку. Зауважила: сусідка Гізелла Чех 21 квітня мала день народження – на її життєвому календарі запалала цифра 93. Саме стільки весен на білому світі прожила ця чудова та енергійна бабуся. Пообіцяв, що коротенько розкажу про неї зараз, а як доживемо до її дев‘яносто п‘ятиліття, то напишу повноформатний нарис.

– Дужа добре зробите, – продовжила розмову пані Сабов. – Гізі-нийні цього заслужила хоча б уже тим, що прожила такі прекрасні роки, що побачила світ як минулого, двадцятого, так і початку двадцять першого століття у всій його красі. Тож нехай про себе хоч раз у газеті прочитає ця старанна та сумлінна трудівниця.

Мене неабияк порадували такі її слова, а особливо тоді, коли своєю рукою обгорнула бабусину п‘ятірню (на фото) та сказала: "Ми готові, пане кореспонденте, знімкуйте!".

Щиро подивувала рухливість бабусі, її снага та енергійність. Бо якщо хтось у такому віці якщо й живе, то вже сидить біля печі або лежить у ліжку, коли сам собі навіть води не може принести. Натомість 93-річна берегівчанка систематично буває на базарі, нерідко навіть торгує квітами. А займаються цим бізнесом два її сини Людвіг і Андрій: один мешкає на вулиці Толстого, а другий має хату на Арань Яноша. Дуже працьовита сім‘я, тут ніхто та ніколи не сидить без діла, руки завжди у роботі. Час від часу заняття знаходить для себе ще й ця старенька бабуся. Між іншим, напередодні Великодня мила навіть хатні вікна, переносячи з місця на місце драбину.

Обожнюю людей такого віку, Г. Чех у тому числі. Майже все століття – на одній долоні. Як-не-як, а її дата народження – 1924 рік. Боже, як це було давно. Тож вони – мудрі, розважливі, багато знають (звісно, якщо не підводить пам‘ять). А те, що вона квітнева іменинниця – і взагалі неабияк потішило. Тож із цього приводу бажаємо вам, героїне нашої статті, міцного здоров‘я, аби ще десять весен як мінімум накувала вам зозуля.

Приємно, що поруч стояла Є. Сабов і так мило та щиро з бабусею поговорила. Зрозумів, що так зичливо, мило звикли ці сусідки спілкуватися давно. Отже, мені не зоставалося нічого іншого, як клацнути та зафіксувати цю пам‘ятну, унікальну та хвилюючу мить недавньої іменинниці.

Михайло ПАПІШ

  Надіслати другу