Сонячна енергетика в Україні: досвід Дніпропетровщини і Закарпаття

На 12 гектарах у селищі Підгородне (Дніпропетровська область) розкинулася перша в Україні сонячна станція Solar Park Pidgorodne. Її унікальність – трекерна система (єдина в Східній Європі; усього 261 трекер). Зведена, до речі, усього за півроку ще в 2012 р., а введена в експлуатацію 2013-го. Спочатку потужність становила 1645 кВт, згодом її збільшили до 2580 кВт/год. 

За основу взята станція в Америці, але без системи стеження. Зокрема, на одному трекері є 40 модулів (кожен по 250 Вт). Модулі ж розташовані на фермі. Уся конструкція розрахована на вітрове навантаження відповідно до регіону. Відрадно, що станція – українського виробництва, за винятком актуаторів (складаються в горизонт і піднімаються) та редуктора (знаходиться під фермою). 

 

Кращий прийом сонячної енергії забезпечує стаціонарний стіл, розміщений під нахилом 125 градусів. Це значно збільшує виробіток, однак у кожного регіону своя специфіка. 

Схема розміщення продумана так, щоб не потрапляло тіньове навантаження. Кожні 10 хвилин конструкція зміщується на 3-5 см за Сонцем (навіть якщо небесне світило за хмарами, трекер визначає його положення). Для цього встановлено спеціальні датчики. Якщо, скажімо, насувається ураган, то трекери складаються й лежать горизонтально. А взимку, наприклад, на них немає снігу, оскільки конструкції нагріваються. Словом, сонячні батареї діють за принципом соняшника: зранку синхронно повертаються на схід, а разом із заходом Сонця трекери складаються. 

У цілому станція потужністю 2645 кВт виробляє близько 500 тис. кВт енергії, яку продає за зеленим тарифом. 

Найбільший виробіток забезпечує насамперед відповідна температура. Для Дніпропетровщини оптимальна становить 21-25 градусів за теплої погоди. Хоч іноді такого ідеалу можна досягти й узимку, приміром, коли йдеться про вплив сонячних променів та їх заломлення від снігу. Тобто основний акцент станції зроблено саме на генерацію енергії. Якщо ж мова про встановлення відповідних батарей на приватних будинках, то йдеться не лише про генерацію, а й про споживання. Так, нині такі системи дедалі більше популярні в Україні, адже дозволяють заощадити на власній електроенергії, ще й на цьому заробити, продаючи залишок. Звісно, установка доволі недешева, зате виправдовує себе за кілька років. 

 

Загалом на Дніпропетровщині впровадження альтернативної енергетики демонструє щонайменше дві позитивні тенденції – заощадження майже півмільйона тонн вугілля (за рік) та підтримка чистого довкілля (адже система дає змогу уникати викиди парникових газів). Система справді ефективна, виробляє на 48 % більше енергії ніж статичні (нерухомі) аналоги. А ще стежить за Сонцем, як соняшник… 

Усе популярнішою альтернативна енергетика стає і в Закарпатській області. Протягом останніх років тут суттєво зросла кількість промислових сонячних електростанцій. Перші станції, які генерують енергію сонця, почали з’являтися п’ять років тому. Саме в 2012-му в селі Ратівці Ужгородського району була введена в експлуатацію перша станція групи енергетичних компаній РЕНЕР, що працює на сонячній енергії. Її встановлена потужність становить близько 5,4 мегават (18972 сонячних модулів). Однак через рік, у 2013-му, починає працювати більша за масштабами й одна з найбільших у Західній Україні Ірлявська сонячна електростанція, що знаходиться неподалік Середнього. Вона має ще більшу встановлену потужність – майже 10 МВт (41562 модулів). Така кількість енергії дозволяє забезпечити електроенергією весь Великоберезнянський район. 

 

У тому ж році запрацювала й інша станція, розташована неподалік Ужгорода – Кам’яницька СЕС. Та це був лише початок процесу переходу на альтернативні джерела енергії. Впродовж останніх двох років на території Закарпаття з’явилися ще дві нові електростанції. Так, біля обласного центру, в урочищі Табла, у грудні 2016 року ТОВ «Інтеренерджі» увела в експлуатацію станцію «Гута-2» потужністю 3,5 МВт (13288). Однак наймасштабнішим проектом альтернативної енергетики є найбільша станція Західної України групи РЕНЕР, яка розташована між містами Ужгород та Чоп, у селі Тийглаш. Остання СЕС наразі ще будується, і завершена сьома черга будівництва. Але вже сьогодні ця станція виробляє близько 15,86 млн кВт/год на рік (13,61 МВт), а після закінчення будівництва її потужність становитиме 21,5 МВт.

 

Мирослава Гараздій, 

«Закарпатський кореспондент»

 

03 вересня 2017р. -->