П‘ятнадцять чарівненьких дівчаток з берегівської "Грації" не мислять свого життя без подіуму!

Добре знана на теренах Закарпаття студія естетичного виховання "Грація" (так звана школа юної Леді та юного Лорда) у "Геліконі" (с. Яноші) святкувала свій ювілей – тридцятип‘ятиріччя з часу першого виходу на публічну сцену. Неважко підрахувати, аби сказати, в якому році відбулася на той час, очевидно, непримітна подія, яка називалася гуртком з гімнастики, аеробіки та накреслила таке довге життя цій чудовій справі-задуму – на календарі був 1982 рік.

У розквіті творчих сил ще жив і працював такий корифей сцени, як хореограф Дезидерій Лізак. В ту пору від нього зовсім молоденька Мар‘яна Борисевич (тоді від роду їй було усього 24 роки) культурницькі та модельно-спортивні ази переймала. Звісно, багато корисного навчилася від цього професіонала, як і від Емми Фабіян, адже її сходження триває дотепер. Тож на ювілейному вечорі вона так уміло та цікаво "перегортала" сторінки "польоту" очолюваного нею модельного агентства, що слухали її усі, затамувавши подих.

Доброго шарму теплій, дружній, піднесеній і добродушній атмосфері додавало й те, що тут можна було ознайомитися з етапами становлення "Грації". Уся історія – на світлинах, у відзнаках, подяках, грамотах, різних нагородах тощо. Завітали сюди не тільки нинішні її вихованці (13-літня Олександра Кузьма, приміром, прийшла з мамою Жанною і татом Сергієм Порученками), але й "зірки" модельного світу (в основному місцевого значення) минулих років.

Якщо ж хтось з тих чи інших поважних причин з‘явитися не зміг, пані Мар‘яна зичливо розказала, кого і як до спортивно-хореографічних висот споряджала. Хіба не цікаво, що у "Грації" свої перші кроки робили такі чарівні берегівчанки, як Мар‘яна Бочар (переможниця першого конкурсу краси), Іветта Божар, Ніколетта Маскаль та чимало інших. Вони ставали володарями таких корон, як "Міс Україна", "Міні-міс Світу", "Золота корона України" тощо. Що цікаво, у студії у окремі роки займалося до 140 юнаків і дівчат. Однак така кількість бажаючих танцювати та займатися хореографією йшла на шкоду якості. Усіх неможливо довести до певного рівня естетики та краси, тож кількість спершу "урізали" наполовину,  а згодом і її поділили.

На сьогодні у так званій "Школі юної леді" п‘ятнадцять чарівненьких дівчаток, тобто тих красунь, які без подіуму не мислять свого життя. І які, звісно, своєю появою скрашують сцену. Звісно, з ними працюється залюбки, хоча бажаючих, до того ж талановитих юнок, є значно більше. Якщо вже про меценатів і тих, хто сприяв професійному росту, хто допомагав формувати дух "юних грацій", то необхідно згадати невмирущого Юрія Гецка, товариство "Глобус", підприємця та колишнього голову РДА, першого віце-губернатора Ігоря Свища, вже не кажучи про районного депутата, відомого мецената-благодійника, власника "Гелікону" Тіберія Бірова та інших.

Дуже гарні звучали про них думки та навіть (на жаль) спогади. У цьому ж списку галантних осіб – Іштван Петрушка, теперішній керманич Берегівщини, який і зараз теж доклав зусиль, аби ця забава пройшла на "ура". Знайшлися гарні подяки й теплі слова про дипломата Йожефа Бочкаї, колишнього консула Угорщини  в нашому місті та Ужгороді. Від його імені пам‘ятні призи та подарунки вручав і вітання "дарував" заступник голови райдержадміністрації Федір Бімба.

А потім відбулася імпровізована прес-конференція, на якій Мар‘яна Борисевич повідала ще чимало цікавих історій з тридцятип‘ятирічного життя "юних леді та лордів", з-серед яких є одна берегівчанка, що неабияк уособлює модельну школу дефіле "Грації" – Аліна Фединишинець. Мешкає модель у Англії, має навіть свій бутик, отримує непогані гонорари, а географію, як науку, вивчала у Лондоні та в УжНУ. Її світлина красувалася навіть на обкладинці журналу "Vogue". Востаннє красуня, топ-модель приїжджала у Берегово кілька років тому з Дубаю.

А на завершення юні "грації" показали художній номер "Пісня про рушник" – ніжний та зворушливий танок, у якому поєднали українські та угорські традиції та елементи. І насамкінець: на одній зі світлин три чарівниці та вродливиці – Мар‘яна Борисевич, Емілія та Наталія Ісаки (бабуся, донька та онучка), для яких "Грація" – це стиль їхнього життя. Без неї вони просто не уявляють свого повноцінного буття...

Петро КРУК

  Надіслати другу