З ужгородцями зустрівся відомий перекладач Юрко Прохасько

Вчора, у День української писемності та мови, до Ужгорода завітав відомий перекладач, літературознавець та психоаналітик Юрій Прохасько. Гість зі Львова зустрівся зі студентами факультету іноземної філології УжНУ та читачами Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка. Розмову з Юрком Прохаськом вів ужгородський письменник і журналіст Олександр Гаврош. Приїзд відбувся за підтримки Міністерства культури України та департаменту культури Закарпатської ОДА.

Юрко Прохасько – молодший брат письменника Тараса Прохаська, що виростали в родині питомих галицьких інтелігентів, які, за словами гостя, в той час виглядали як острови атлантиди посеред радянського світу. Юрій рано зрозумів, що хоче бути перекладачем і вже 30 років займається улюбленою справою. Зізнається, що береться за переклад тоді, коли має естетичне задоволення від твору і бачить, що він важливий для розуміння літературного процесу. Перекладає із німецької, польської та їдишу і вже має близько сорока книжок у своєму доробку, зокрема, переклади Рільке, Кафки, Кляйста, Рота, Музіля, Дебори Фоґель, Каті Петровської, Педро Ленца та інших.

Пан Юрій зізнається, що коли перекладає, то починає бачити образи. І вважає перекладацтво не чимось вторинним, а ще одним жанром літератури. «Переклад книги – це переклад себе», - вважає гість. Розповів про власну кухню перекладу, секрети та труднощі.

Юрій Прохасько багато працює. Його робочий день складається із трьох частин: вранці – викладання в університеті, відтак – перекладання чи письменство, під вечір – працює психоаналітиком. До останнього гість прийшов природно, бо вважає перекладацтво й психоаналітику спорідненими, бо і там, і там ніколи не можна бути впевненим у результаті роботи.

Гість переконаний, що людині завжди потрібний погляд збоку, а це якраз дає психоаналіз.

Юрій Прохасько також привозить до нашої області екскурсії з Німеччини. Вважає Закарпаття краєм, який несамовито чарує. Зізнається, що якби не був галичанином, то став би закарпатцем. Бо це складний і неймовірно гарний край. Тут нашаровано різні пласти культури, тут неймовірні за фонетикою українські діалекти. Цей регіон входив до складу Римської імперії. Зрештою, тут росте виноград і роблять чудове вино.