Історія про закарпатського Майка Тайсона – єдиного цигана, який воював на передовій на Сході

Сам Майк каже, що був єдиним циганом у своїй частині, яка в 2015-му воювала на передовій у Луганській області, і що «всі навколо були просто в шоці». Він має всі підтверджуючі документи про участь у бойових діях і навіть заслужив Президентську відзнаку «За участь в антитерористичній операції».
По-друге, прізвище Майка – Тайсон, тобто з одного боку він солдат, водій інженерно-саперного взводу танкового батальйону, а з іншого – реальний Майк Тайсон!
Було так не завжди, при народженні Майк отримав звичайне закарпатське ім’я та прізвище угорського походження – Золтан Лакатош.
«Батьки мене кинули в пологовому, – каже Майк. – Потім я дізнався, що вони обоє померли: мама в лікарні від туберкульозу, а тато в тюрмі. Я потрапив в інтернат, де всяке бувало – і клей нюхав, і курив. Поки не захопився Майком Тайсоном. Він мене фактично й змінив – п’ять років тому я кинув усе погане й почав активно займатися боксом. А потім вирішив поміняти ім’я й прізвище…»
Оскільки в українських документах передбачене й «по батькові», Майк вирішив записати ім’я свого батька – Калман (теж угорського походження) і залишився Калмановичем. А ще він набив на обличчі татуху – точно таку, як у свого кумира.
Після служби в ЗСУ Майк повернувся в Ужгород і зараз працює вантажником на елеваторі. Але вірить, що це не надовго:
«Коли я стану великим боксером і зароблю гроші, частину заробітку буду віддавати на благодійність, щоб допомогти людям, які потрапили в складні обставини…»
Ось такий учасник бойових дій, захисник України із Закарпаття – Майк Калманович Тайсон, – Ярослав Галас
Джерело: Новини Закарпаття Інфо
До теми
- Від Сколе до Мукачева: унікальна веломандрівка 1912 року очима Рудольфа Вацека
- Як Вуйко, Грузин та Директор почали ветеранський бізнес і вижили
- "Парцели" Йосипа Архія: видано неопубліковані твори письменника
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- Герої без зброї: психологиня ДСНС Закарпаття Каріна Фаньо про світло у темряві, важливість професії і силу бути поруч
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
До цієї новини немає коментарів