Історія про закарпатського Майка Тайсона – єдиного цигана, який воював на передовій на Сході

Сам Майк каже, що був єдиним циганом у своїй частині, яка в 2015-му воювала на передовій у Луганській області, і що «всі навколо були просто в шоці». Він має всі підтверджуючі документи про участь у бойових діях і навіть заслужив Президентську відзнаку «За участь в антитерористичній операції».
По-друге, прізвище Майка – Тайсон, тобто з одного боку він солдат, водій інженерно-саперного взводу танкового батальйону, а з іншого – реальний Майк Тайсон!
Було так не завжди, при народженні Майк отримав звичайне закарпатське ім’я та прізвище угорського походження – Золтан Лакатош.
«Батьки мене кинули в пологовому, – каже Майк. – Потім я дізнався, що вони обоє померли: мама в лікарні від туберкульозу, а тато в тюрмі. Я потрапив в інтернат, де всяке бувало – і клей нюхав, і курив. Поки не захопився Майком Тайсоном. Він мене фактично й змінив – п’ять років тому я кинув усе погане й почав активно займатися боксом. А потім вирішив поміняти ім’я й прізвище…»
Оскільки в українських документах передбачене й «по батькові», Майк вирішив записати ім’я свого батька – Калман (теж угорського походження) і залишився Калмановичем. А ще він набив на обличчі татуху – точно таку, як у свого кумира.
Після служби в ЗСУ Майк повернувся в Ужгород і зараз працює вантажником на елеваторі. Але вірить, що це не надовго:
«Коли я стану великим боксером і зароблю гроші, частину заробітку буду віддавати на благодійність, щоб допомогти людям, які потрапили в складні обставини…»
Ось такий учасник бойових дій, захисник України із Закарпаття – Майк Калманович Тайсон, – Ярослав Галас
Джерело: Новини Закарпаття Інфо
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів