Історія про закарпатського Майка Тайсона – єдиного цигана, який воював на передовій на Сході

Сам Майк каже, що був єдиним циганом у своїй частині, яка в 2015-му воювала на передовій у Луганській області, і що «всі навколо були просто в шоці». Він має всі підтверджуючі документи про участь у бойових діях і навіть заслужив Президентську відзнаку «За участь в антитерористичній операції».
По-друге, прізвище Майка – Тайсон, тобто з одного боку він солдат, водій інженерно-саперного взводу танкового батальйону, а з іншого – реальний Майк Тайсон!
Було так не завжди, при народженні Майк отримав звичайне закарпатське ім’я та прізвище угорського походження – Золтан Лакатош.
.jpg)
«Батьки мене кинули в пологовому, – каже Майк. – Потім я дізнався, що вони обоє померли: мама в лікарні від туберкульозу, а тато в тюрмі. Я потрапив в інтернат, де всяке бувало – і клей нюхав, і курив. Поки не захопився Майком Тайсоном. Він мене фактично й змінив – п’ять років тому я кинув усе погане й почав активно займатися боксом. А потім вирішив поміняти ім’я й прізвище…»
Оскільки в українських документах передбачене й «по батькові», Майк вирішив записати ім’я свого батька – Калман (теж угорського походження) і залишився Калмановичем. А ще він набив на обличчі татуху – точно таку, як у свого кумира.
Після служби в ЗСУ Майк повернувся в Ужгород і зараз працює вантажником на елеваторі. Але вірить, що це не надовго:
«Коли я стану великим боксером і зароблю гроші, частину заробітку буду віддавати на благодійність, щоб допомогти людям, які потрапили в складні обставини…»
Ось такий учасник бойових дій, захисник України із Закарпаття – Майк Калманович Тайсон, – Ярослав Галас
Джерело: Новини Закарпаття Інфо
До теми
- «Щоб творити, треба вийти за межі комфорту»: Олег Путрашик «Шик»
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира

До цієї новини немає коментарів