Історія про закарпатського Майка Тайсона – єдиного цигана, який воював на передовій на Сході
Сам Майк каже, що був єдиним циганом у своїй частині, яка в 2015-му воювала на передовій у Луганській області, і що «всі навколо були просто в шоці». Він має всі підтверджуючі документи про участь у бойових діях і навіть заслужив Президентську відзнаку «За участь в антитерористичній операції».
По-друге, прізвище Майка – Тайсон, тобто з одного боку він солдат, водій інженерно-саперного взводу танкового батальйону, а з іншого – реальний Майк Тайсон!
Було так не завжди, при народженні Майк отримав звичайне закарпатське ім’я та прізвище угорського походження – Золтан Лакатош.
«Батьки мене кинули в пологовому, – каже Майк. – Потім я дізнався, що вони обоє померли: мама в лікарні від туберкульозу, а тато в тюрмі. Я потрапив в інтернат, де всяке бувало – і клей нюхав, і курив. Поки не захопився Майком Тайсоном. Він мене фактично й змінив – п’ять років тому я кинув усе погане й почав активно займатися боксом. А потім вирішив поміняти ім’я й прізвище…»
Оскільки в українських документах передбачене й «по батькові», Майк вирішив записати ім’я свого батька – Калман (теж угорського походження) і залишився Калмановичем. А ще він набив на обличчі татуху – точно таку, як у свого кумира.
Після служби в ЗСУ Майк повернувся в Ужгород і зараз працює вантажником на елеваторі. Але вірить, що це не надовго:
«Коли я стану великим боксером і зароблю гроші, частину заробітку буду віддавати на благодійність, щоб допомогти людям, які потрапили в складні обставини…»
Ось такий учасник бойових дій, захисник України із Закарпаття – Майк Калманович Тайсон, – Ярослав Галас
Джерело: Новини Закарпаття Інфо
-->
До теми
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
До цієї новини немає коментарів