2020-й стартує з новацій — УжНУ починає сортувати сміття
Потреба у запуску сортування була давно, її усвідомлювало багато людей, але ніяк не доходили руки, аби її оформити фізично. Ба більше: волонтери УжНУ долучалися до декількох масштабних екоакцій в місті.
«Сортування — це нагальна потреба не лише для УжНУ, а й для міста, області, країни і світу загалом, — каже керівниця Ресурсного центру зі сталого розвитку Ганна Мелеганич. — Протягом 2019 року ми пробували писати заявки на різні ґранти, щоб залучити гроші на сортування сміття в УжНУ, бо це досить ресурсозатратно».
Ганна Мелеганич під час прибирання Студентської набережної у вересні 2019 р.
Здавалося б: чому впровадження сортування може бути дороговартісним і в чому є проблема? Бо в реаліях університету воно має великі масштаби. Помічниця ректора Крістіна Товт пояснює: «Вартість одного картонного контейнера — 100 гривень, набір з трьох відповідно — 300. Для реалізації стартового проєкту нам потрібно понад 20 таких наборів, щоб встановити їх на кожному поверсі у кількох місцях. Звісно, ми не зможемо на цьому заробляти, бо вартість вторсировини, особливо паперу, знизилася. Та головне для нас — навчити молодь сортувати і зменшувати обсяг пластикових відходів. Хочемо, щоб молода людина, яка навчиться і звикне сортувати в університеті, несла цю культуру додому — головним чином у різні райони області».
«Ми намагатимемося скоротити кількість звичайних смітників і поставимо роздільні контейнери для збору вторсировини: паперу, пластику та скла — на кожній місткості буде докладно розписано, що туди можна кидати. Звісно, в умовах корпусів очікуємо більше паперу, але ж студенти їдять солодощі, п‘ють водичку та соки тощо. А от щодо збору паперових стаканчиків, то тут нам в пригоді стануть люльки Мамая, які ще минулого року почав упроваджувати студпростір «Aura Academica» і до котрих уже звикли працівники корпусу на Народній», — додає Ганна Мелеганич.
Під час прибирання Студентської набережної у вересні 2019 р.
Реалізовують проєкт не самотужки: до співпраці з Ресурсним центром зі сталого розвитку та ректоратом УжНУ залучили ГО «Зелений варош», активістом якої є студент інженерно-технічного факультету Іван Зуб. У рамках конкурсу стартапів Ужгородської міської ради хлопець написав проєкт на екологічну тему, який доопрацювали і почали впроваджувати в університеті. Таким чином, вийшло, що ця ініціатива не йде «згори» — її пропонують і підтримують самі ж студенти.
Сам же Іван Зуб розповідає: «Нині більшість студентів не сортує сміття — звісно, бо цього потрібно навчатися і звикати з дитинства. Друзі мене підтримують, бачу, що більшість розуміє потребу сортування сміття, але не всі готові ось так узяти і почати сортувати. А ми створимо прецедент, який підштовхне ужнівців до цього. Ми вже працюємо зі школярами і бачимо, що їм це цікаво. До того ж вони несуть ці знання додому, навчають своїх батьків. А університет – це наша більш масштабна спроба зробити наше місто чистішим».
Сортувати сміття у новому семестрі почнуть із головного корпусу на БАМі та ректорату. Надалі планують розширити географію контейнерів для сортування й на інші корпуси.
З часом паперові контейнери планують замінити на дерев‘яні, на вулицях встановити пластикові баки та навіть зробити компостні ями біля гуртожитків. Навіть більше: в ректораті думають і над заохочувальною програмою, яка буде діяти для тих, хто сортує сміття.Аби сортування легше приживалося і починати це робити було простіше, для працівників університету та студентів будуть влаштовувати роз‘яснювальні заходи.
Наразі ж студентів, викладачів та небайдужих запрошують до популяризації сортування сміття. Студентів, які готові сприяти цьому на своїх факультетах, просять відгукнутися на пошту Ресурсного центру зі сталого розвитку: [email protected]
Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ
-->
До теми
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів