2020-й стартує з новацій — УжНУ починає сортувати сміття

Потреба у запуску сортування була давно, її усвідомлювало багато людей, але ніяк не доходили руки, аби її оформити фізично. Ба більше: волонтери УжНУ долучалися до декількох масштабних екоакцій в місті.
«Сортування — це нагальна потреба не лише для УжНУ, а й для міста, області, країни і світу загалом, — каже керівниця Ресурсного центру зі сталого розвитку Ганна Мелеганич. — Протягом 2019 року ми пробували писати заявки на різні ґранти, щоб залучити гроші на сортування сміття в УжНУ, бо це досить ресурсозатратно».
Ганна Мелеганич під час прибирання Студентської набережної у вересні 2019 р.
Здавалося б: чому впровадження сортування може бути дороговартісним і в чому є проблема? Бо в реаліях університету воно має великі масштаби. Помічниця ректора Крістіна Товт пояснює: «Вартість одного картонного контейнера — 100 гривень, набір з трьох відповідно — 300. Для реалізації стартового проєкту нам потрібно понад 20 таких наборів, щоб встановити їх на кожному поверсі у кількох місцях. Звісно, ми не зможемо на цьому заробляти, бо вартість вторсировини, особливо паперу, знизилася. Та головне для нас — навчити молодь сортувати і зменшувати обсяг пластикових відходів. Хочемо, щоб молода людина, яка навчиться і звикне сортувати в університеті, несла цю культуру додому — головним чином у різні райони області».
«Ми намагатимемося скоротити кількість звичайних смітників і поставимо роздільні контейнери для збору вторсировини: паперу, пластику та скла — на кожній місткості буде докладно розписано, що туди можна кидати. Звісно, в умовах корпусів очікуємо більше паперу, але ж студенти їдять солодощі, п‘ють водичку та соки тощо. А от щодо збору паперових стаканчиків, то тут нам в пригоді стануть люльки Мамая, які ще минулого року почав упроваджувати студпростір «Aura Academica» і до котрих уже звикли працівники корпусу на Народній», — додає Ганна Мелеганич.
Під час прибирання Студентської набережної у вересні 2019 р.
Реалізовують проєкт не самотужки: до співпраці з Ресурсним центром зі сталого розвитку та ректоратом УжНУ залучили ГО «Зелений варош», активістом якої є студент інженерно-технічного факультету Іван Зуб. У рамках конкурсу стартапів Ужгородської міської ради хлопець написав проєкт на екологічну тему, який доопрацювали і почали впроваджувати в університеті. Таким чином, вийшло, що ця ініціатива не йде «згори» — її пропонують і підтримують самі ж студенти.
Сам же Іван Зуб розповідає: «Нині більшість студентів не сортує сміття — звісно, бо цього потрібно навчатися і звикати з дитинства. Друзі мене підтримують, бачу, що більшість розуміє потребу сортування сміття, але не всі готові ось так узяти і почати сортувати. А ми створимо прецедент, який підштовхне ужнівців до цього. Ми вже працюємо зі школярами і бачимо, що їм це цікаво. До того ж вони несуть ці знання додому, навчають своїх батьків. А університет – це наша більш масштабна спроба зробити наше місто чистішим».
Сортувати сміття у новому семестрі почнуть із головного корпусу на БАМі та ректорату. Надалі планують розширити географію контейнерів для сортування й на інші корпуси.
З часом паперові контейнери планують замінити на дерев‘яні, на вулицях встановити пластикові баки та навіть зробити компостні ями біля гуртожитків. Навіть більше: в ректораті думають і над заохочувальною програмою, яка буде діяти для тих, хто сортує сміття.Аби сортування легше приживалося і починати це робити було простіше, для працівників університету та студентів будуть влаштовувати роз‘яснювальні заходи.
Наразі ж студентів, викладачів та небайдужих запрошують до популяризації сортування сміття. Студентів, які готові сприяти цьому на своїх факультетах, просять відгукнутися на пошту Ресурсного центру зі сталого розвитку: [email protected]
Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- Мріє повернутися у звільнений Маріуполь: Кіра Обединська про поранення, вивезення у ДНР і нагороду "Майбутнє України"
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів