#своїхнекидаємо: Волонтери УжНУ розпочинають акцію допомоги ужнівцям старшого віку

Як звати твого улюбленого викладача чи викладачку? А може, за час навчання тобі запам’ятався хтось інший? Адже студентські роки пов’язані не лише з конспектами та іспитами – яскраві спогади кожен має й про тих, хто нас навчає чи супроводжує під час здобуття освіти. Чиїсь дотепи пригадуємо і цитуємо й донині, дехто міг заспівати на парі, а хтось врізався в пам’ять своєю строгістю, принциповістю, справедливістю. Однак усі вони давали нам безцінний досвід та знання. Ще хтось – видавав книжки у бібліотеці, хтось давав рятівні пігулки в медпункті… Сьогодні настав час допомогти їм. Забути поставлену двійку чи «незарах» та проявити людяність. Або ж віддячити за «натягнуту» оцінку та добре ставлення. За рекомендовану книгу, яка стала улюбленою.
Волонтеріат УжНУ закликає всіх студентів, випускників та працівників УжНУ допомогти сформувати список тих університетських працівників, про яких нині більше нікому потурбуватися, й допомогти їм таким чином дотримуватися карантину й перебувати в самоізоляції. Під час пандемії коронавірусу оголошуємо акцію #своїхнекидаємо.
«У нашого Волонтеріату виникла ідея зібрати дані про колишніх співробітників УжНУ та колег старшого віку, які ще працюють в університеті і не мають близьких родичів в Ужгороді. Вже створена ґуґл-форма, до якої можна буде вносити дані про цих людей (вони можуть робити це самі чи допоможуть колеги або студенти), а також зазначати потреби, які вони мають щодо продуктів, ліків, предметів іншої необхідності. Хочемо допомогти їм із доставкою потрібного додому, щоб вони зайвий раз не наражалися на небезпеку», – роз’яснює ідею задуму проректорка з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел.
Нагадаємо, що в групі ризику інфікування коронавірусом передусім люди старшого віку – від 60 років. Повідомити про тих, кого нині потрібно підтримати, можна за допомогою ґуґл-форми. У разі появи запитань, звертайтеся телефонами: 0953939707 (Крістіна), 0508214867 (Альона).
Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ
До теми
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину

До цієї новини немає коментарів