#своїхнекидаємо: Волонтери УжНУ розпочинають акцію допомоги ужнівцям старшого віку

Як звати твого улюбленого викладача чи викладачку? А може, за час навчання тобі запам’ятався хтось інший? Адже студентські роки пов’язані не лише з конспектами та іспитами – яскраві спогади кожен має й про тих, хто нас навчає чи супроводжує під час здобуття освіти. Чиїсь дотепи пригадуємо і цитуємо й донині, дехто міг заспівати на парі, а хтось врізався в пам’ять своєю строгістю, принциповістю, справедливістю. Однак усі вони давали нам безцінний досвід та знання. Ще хтось – видавав книжки у бібліотеці, хтось давав рятівні пігулки в медпункті… Сьогодні настав час допомогти їм. Забути поставлену двійку чи «незарах» та проявити людяність. Або ж віддячити за «натягнуту» оцінку та добре ставлення. За рекомендовану книгу, яка стала улюбленою.
Волонтеріат УжНУ закликає всіх студентів, випускників та працівників УжНУ допомогти сформувати список тих університетських працівників, про яких нині більше нікому потурбуватися, й допомогти їм таким чином дотримуватися карантину й перебувати в самоізоляції. Під час пандемії коронавірусу оголошуємо акцію #своїхнекидаємо.
«У нашого Волонтеріату виникла ідея зібрати дані про колишніх співробітників УжНУ та колег старшого віку, які ще працюють в університеті і не мають близьких родичів в Ужгороді. Вже створена ґуґл-форма, до якої можна буде вносити дані про цих людей (вони можуть робити це самі чи допоможуть колеги або студенти), а також зазначати потреби, які вони мають щодо продуктів, ліків, предметів іншої необхідності. Хочемо допомогти їм із доставкою потрібного додому, щоб вони зайвий раз не наражалися на небезпеку», – роз’яснює ідею задуму проректорка з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел.
Нагадаємо, що в групі ризику інфікування коронавірусом передусім люди старшого віку – від 60 років. Повідомити про тих, кого нині потрібно підтримати, можна за допомогою ґуґл-форми. У разі появи запитань, звертайтеся телефонами: 0953939707 (Крістіна), 0508214867 (Альона).
Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ
До теми
- Від Сколе до Мукачева: унікальна веломандрівка 1912 року очима Рудольфа Вацека
- Як Вуйко, Грузин та Директор почали ветеранський бізнес і вижили
- "Парцели" Йосипа Архія: видано неопубліковані твори письменника
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- Герої без зброї: психологиня ДСНС Закарпаття Каріна Фаньо про світло у темряві, важливість професії і силу бути поруч
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Дівчина, яка завжди читає: Олександра Артюхіна про перекладацьку справу і свій перший великий роман
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- Цьогорічний лауреат премії Петра Скунця Віктор Новграді-Лецо – про творчість, премію та плани на майбутнє
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів