"24 лютого в мене було заплановане одруження, але вранці почалася війна", — військовий 128-ї бригади Самуїл

Самуїл брав участь у Революції гідності, де отримав два поранення: опік руки і влучення в голову гумовою кулею.

"24 лютого після обіду в мене було заплановане одруження в РАЦСі, але вранці почалася війна, тому ми не встигли. Вивезли рідних і близьких на Закарпаття, де маємо знайомих, а потім я пішов у військкомат і потрапив у 128 бригаду", — розповів Самуїл.

За день до виїзду в зону бойових дій він з нареченою пішли в місцевий РАЦС і одружилися.

"Моя дружина з Донеччини, вона вже вдруге тікала від війни (вперше у 2014 році). І була так налякана, що я твердо вирішив — треба покінчити з цією ордою раз і назавжди!" — говорить військовий.

"За перші ж тижні в бригаді мене навчили працювати з різною зброєю — АК, ПК, гранатометом, я також освоїв навички їзди на БМП. Якось до нас наблизилася група росіян — вони підійшли до розбитої цивільної машини, щоб вкрасти звідти мед. Ми вогнем відігнали їх, а потім знайшли кинутий радянський прапор – важкий і великий із бахромою. Я ще дивувався – навіщо брати таку непотрібну річ із собою в бій? Тут важко збагнути логіку…" — розповів Самуїл.

"Іншим разом сусідній підрозділ після обстрілу ворожої колони взяв полоненого й передав нам. Це був мобілізований чоловік із Макіївки – років 30, заїка з дитинства, худий і в окулярах із великими діоптріями. Він без них майже не бачив. Розповів, що працював у ковбасному цеху, а коли їхав додому, його зняли з маршрутки й мобілізували в армію. Виглядав дуже жалюгідно – в якихось нещасних берцях, "жаб’ячій" формі, з радянськими гумовими джгутами замість сучасних турнікетів. А в бронежилеті була тільки одна пластина – попереду. Ми дали йому поїсти й сигарети, гуманно поводилися, не було бажання вдарити чи застрелити. Я розумію, що це ворог, і бачив, що росіяни роблять із нашими селами, — залишають випалену землю. Але знущатися з полоненого — це дикунство, варварство", — вважає військовий.

За словами Самуїла, для нього це війна не за територію, а за цінності й принципи.

"Процеси, які почалися після Майдану (не всі, звичайно, дещо мені не подобається), — це рух до демократії, до людських свобод. І мені це до душі. А Росія несе зовсім інші цінності, основна з яких — рабство. Подивіться на ті ж поневолені народи, які воюють проти нас, — дагестанці, буряти та інші. Це люди, які вже не пам’ятають своєї мови й культури, у них фейкова самоідентичність, вони кажуть, що вони "русскіє". Я не хочу такого у своїй країні, хочу зберегти українську самоідентичність, вільний дух, свободу і людські цінності. Тому це війна з дикою ордою за цивілізацію…"

  Надіслати другу