Як на Закарпатті лісівники гготуються до зими

А навколо – територія, яка належить до угідь  Волосянківського лісництва.  Його площа  - 4420 гектарів чудових краєвидів,  на яких зростають ялинові, ялицеві і букові ліси. Воно  розташоване у самому серці Карпат. Тут усюди, куди не кинь оком, - гори й ліси. Місця красиві й привабливі. І тутешні лісівники на чолі з лісничим Юрієм Іваником, – люди добродушні та привітні. І спомагають переселенців протягом шести місяців, відколи вони живуть тут, усім, чим можуть. Насамперед, оскільки тут відсутня газифікація, - дровами. Водночас вимушено переселені особи, переважно жінки, - теж віддячують. До прикладу, навесні разом з лісівниками закладали плантацію новорічних ялинок (на знімку).  

Нині, коли ось-ось наступає осінь, переселенців і родини тих земляків, котрі воюють на фронті, - лісництво першочергово забезпечує дровами. Цим переймається сам Юрій Іваник, котрий уже дванадцятий рік очолює лісництво. Про нього добре відгукується директор Ужгородського лісгоспу Василь Синичка. Адже Юрій Іваник -  керівник сучасний, прагне йти в ногу з часом і по-ґаздівськи дбає про розвиток лісництва. За другою освітою – він еколог. І це якнайкраще пригодилося в роботі. Бо ж три чверті площі лісництва, понад 3330 гектарів,  -  це території природно-заповідного фонду. Вони без вилучення належать до Національного природного парку «Ужанський». Тобто, словосполука «без вилучення» означає, що всі лісогосподарські заходи і роботи погоджуються з науко-технічною радою парку.  І лише на 1081 гектарі лісостану, що раніше належав об'єднанню «Агроліс», - фахівці господарюють, так би мовити, самостійно. Ще один штрих: основні заходи у лісництві – рубки догляду і поліпшення якісного складу лісів, або ж – суцільно-вибіркові рубки. Суцільних рубок немає, оскільки на території природно-заповідного фонду вони заборонені. 

Таки через це виникає велика соціальна проблема – забезпечення населення і бюджетних установ дровами.  Ці населені пункти, отже, негазифіковані. Це тим паче додає гостроти. А на території природно-заповідного фонду поки що не виписано жодного лісорубного квитка, який би дозволив заготовляти дрова. Їх відпускають людям лише з тих площ, які належали «Агролісу». Цього явно недостатньо. Адже потреба дворогосподарств, шкіл, садиків, сільрад у цих громадах – шість-сім тисяч кубометрів твердого палива на рік. І це з урахуванням того, за словами Юрія Іваника, така ж кількість дров відпускається НПП «Ужанський». Найбільша перепона в тому, що ліміти на використання лісових ресурсів надає Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. І таким чином погодження документів розтягується у часі.

А попит на паливні дрова надзвичайний. Він зріс загалом по лісгоспу у порівнянні з  минулим роком у два з половиною рази, а з 2020-м – аж у п'ять разів! Це констатує  головний лісничий Ужгородського держлісгоспу Валентин Геккер. У зв'язку з таким попитом також виникли труднощі із забезпеченням твердим паливом якраз тих місцевих громад, які розташовані біля об'єктів природно-заповідного фонду. Із 18 лісництв три - на території національного природного парку «Ужанський» і біля загальнозоологічного заказника «Великодобронський». Та лісівники – мудрі й ощадливі: вони прагнуть і природу зберегти, і людей спомогти.

Суть проблеми, за словами головного лісничого Ужгородського держлісгоспу Валентина Геккера, полягає в тому, що населення, котре живе поблизу цих природоохоронних місць, у яких закон обмежує проводити рубки, - змушені везти собі дрова з інших місць - за 50-60 кілометрів. Звичайно, що слід шукати вихід. Цим переймається і голова Ужгородській райдержадміністрації Радіон Кіштулинець. На одній з нарад з головами ОТГ і за участі народного депутата України Михайла Лаби напрацювали пропозиції про внесення змін або ж призупинення дії деяких статей чинного закону на час воєнного стану. Нарешті спільними зусиллями домоглися, що дозволи зі столиці надійдуть якнайшвидше і буде розпочата заготівля дров.

Лісівники водночас просять Міндовкілля доручити  видачу лімітів, як це було раніше, - обласному профільному управлінню. І це було б цілком логічно, зважаючи, що в державі війна і час заставляє змінювати усталені правила. Бо ж людям слід добре підготуватися до зими.  

Василь НИТКА

Фото надане лісництвом

  Надіслати другу