Замок "Паланок": реальні факти й вигадані чутки про відому закарпатську фортецю (ФОТО)

Мукачівський замок – добре знаний туристичний об’єкт Закарпаття, з яким пов’язано чимало історичних подій, а також напів правдивих чи й повністю неправдивих легенд і переказів. Попри численні публікації про фортецю, в її минулому досі є білі плями, що стосуються як будівництва, так і відомих особистостей, котрі володіли замком, жили в ньому. 

Наприклад, небагатьом відомо про план перебудови замку XVI ст., який у динаміці показує зміни і справжній вигляд споруди до будівельних робіт. 

Незважаючи на те, що Мукачівський замок має неординарне минуле, цікаву архітектуру та історичну цінність, точаться різні дискусії про статус пам’ятки і її політичне значення. 

Щоб розвіяти деякі міфи, розставити крапки над «і» в історії будівництва, ми поспілкувалися з істориком та археологом Йосипом Кобалем.  

Схили гори вирівняли штучно, але сама вершина – природного походження

– Коли в письмових джерелах вперше згадують Мукачево й Мукачівський замок?

– Перша письмова згадка про Мукачево – приблизно з 1200 р. від історика Аноніма, що написав «Діяння угорців». У творі фігурує назва Мункач. У тексті замок не згадують, вказують лише місце під назвою Мукачево. Чи це було поселення, чи укріплення – невідомо. Пізніше (1263 р.) уже згадується поселення, біля якого знаходиться Сент-Міклош (сучасне Чинадійово).   

У 1264 р. Папа Римський Урбан IV написав письмо угорському королевичу Іштвану, щоб він повернув своїй сестрі Анні (вдові галицького князя)  замок під назвою Берег. Цим князем був Ростислав, син великого князя київського Михайла Всеволодовича родом з Чернігова. Перед монголо-татарською навалою Ростислав втік до Угорщини й одружився там із донькою Бейли IV. Згідно з джерелами, Ростислав отримав землі на території сучасної Східної Словаччини і частково Закарпаття. Пізніше став мачавським баном, а потім на певний час і самопроголошеним болгарським царем. Історичні джерела підтверджуються даними лінгвістів. Так, відомий український мовознавець, автор тритомного «Лінгвістичного атласу українських народних говорів Закарпатської області України» Йосип Дзендзелівський зафіксував кілька діалектизмів, які відомі тільки на Закарпатті і в Чернігівській області (наприклад, слово «жовна» – назва птаха). 

Так ось, деякі угорські історики (наприклад, Пал Енгел) вважають, що саме замок Берег, який був у володінні Анни й Ростислава, і є майбутнім Мукачівським. Але ця наукова гіпотеза до цих пір не доведена. 

Перша автентична письмова згадка про фортецю, котру називають уже Мукачівським замком, відноситься до 1311 р. Тоді власником був олігарх північно-східної Угорщини Аба Амадей та його родина. Він володів, зокрема, і Невицьким замком. Встановлено, що на початку 1312 р. війська під керівництвом угорського короля Карла Роберта без бою заволоділи фортецею. Не виключено, що в цей час тут побував і сам Карл Роберт (а його син Людовик Великий справді тут був у 1382 році). Першим королівським каштеляном замку згадують Фому. Із XIV ст. Мукачівський замок був постійно королівським, але його могли передавати в оренду разом із домінією та посадою наджупана Березького комітату різним особам. 

– Частина легенд, зокрема, про походження назви міста, пов’язана з замковою горою. Все-таки вона є штучною чи природною?

– Існують перекази, що нібито гора штучна, але ці вигадки з’явилися вже в ХХ ст. Насправді гора вулканічна, їй понад 10 мільйонів років, здіймається на 68 метрів над рівнем навколишньої рівнини. Утворилася в часи, коли територію Закарпаття вкривало море. Тут діяли підводні вулкани. І на рівнині виникали такі острівні гори. Зрештою, сам колодязь, який має за різними даними 85-90 метрів, вирізаний у скалі. Геологи, що досліджували місцевість, підтверджують природне виникнення гори.  

– Чому ж у гори такі правильні контури? 

– Території довкола давніх фортець, схили гір штучно підлаштовували під потреби захисту, усували всі місця, які могли служити ворогу для облоги, нападу. У Невицькому замку, наприклад, схожа ситуація.

Перша письмова згадка про великі будівельні роботи – з часів Корятовича

– Що сьогодні відомо про будівництво фортеці?

– Мукачівським замком займалося багато дослідників. Одним із них був Тиводар Легоцький, який, крім ґрунтовних історичних досліджень, написав і перший путівник про фортецю.

Варто звернути увагу на відомого дослідника замків Угорщини Елемира Шовша, що зробив плани багатьох фортець сучасного Закарпаття і підготував окрему статтю про Мукачівську. Шовш виділяє 9 періодів її будівництва. На основі старовинних планів він встановив розміщення круглих веж у верхньому замку на початку XV ст. Замок часів Корятовича представляв собою, на його думку, ромб із чотирма вежами по кутах і донжоном у центрі. Три з них збереглися дотепер, а четверта – перебудована. Всередині цього ромбу вже був і колодязь. 

– Чи дійсно історія замку була тісно пов’язана з життям подільського князя Федора Корятовича? 

– Так, Корятович став власником Мукачівського замку після смерті угорської королеви Марії – дружини короля Сигізмунда, який приходився йому родичем. Король дарував замок, домінію і посаду наджупана Корятовичу в 1395 р. 

Через рік князь пішов у похід разом із королем проти турків – на Балкани. У Болгарії під містечком Нікополь відбулася битва. Сигізмунд, вельможі, а також християнські лицарі з країн Європи протистояли турецькій армії. Король зазнав нищівної поразки. Багато людей потрапило в полон, серед них був і Корятович. Там він перебував роками, звільнений лише в 1401 році, а повертався, до речі, через місто Каффа (сучасна Феодосія, – авт.) в Криму. За його відсутності замком керував рідний брат Корятовича – Василь, а в 1401 році – і Петро Перені.  Лише з 1402 року Федір Корятович знову стає володарем Мукачівського замку і наджупаном комітату. У 1404 р. повідомляється, що Сигізмунд виділяє Корятовичу 3 тисячі золотих форинтів, очевидно, на будівництво фортеці. Це перша згадка про великі будівельні роботи в замку. 

В 1415 р. Федір Корятович помер. Згідно з тогочасними законами, його дружина не могла успадкувати замок і домінію. Але він був родичем короля і мав особливі заслуги, тому король передав фортецю вдові Федора – Валзі. Так мати двох доньок – Аннушки й Марії, які були незаміжні на той час, – отримала замок і посаду наджупана Березького комітату. Однак вже 1419 року вона померла. 

На унікальному плані Ніколо Ангеліні видно розбудову фортеці і її перетворення у верхній і середній замок

– Хто розбудовував замок після Федора Корятовича?

– З часів Федора Корятовича фортецею володіло чимало осіб, починаючи від угорської королеви й закінчуючи вельможами. Кожен з них, очевидно, більшою чи меншою мірою докладався до розбудови, при чому в XVI ст., окрім вершини замкової гори, почали укріплювати і її підніжжя. Так з’явився нижній замок, який почали називати паланок.  

У той час вся територія сучасного Закарпаття знаходилася в буферній зоні між різними частинами Угорщини, що розпалася. Центральну частину захопили турки. Верхню Угорщину – Австрійська імперія (називалася Королівська Угорщина), третю, східну – Трансільванське князівство – васал Туреччини. Тому часто бувало, що різні замки належали різним королям, князям, вельможам, між якими тривали міжусобні сутички, війни. 

У 1550-х рр., коли фортеця належала королеві Ізабеллі, згадується нижня лінія оборони замку, яка складалася з широкого рову та частоколу. До речі, 1557 р. Ізабелла, а також майбутній король Польщі Стефан Баторі деякий час перебували в мукачівській фортеці. 

Важливі зміни настали трохи пізніше. 1567 р. німецький полководець австрійського імператора Лазаріус Швенді за 5 днів захопив мукачівську фортецю. Під час штурму, що відбувався в лютому, війська Швенді перейшли замерзлий рів нижнього замку довкола замкової гори. Це ще раз підтверджує існування паланку уже в цей ранній час. 

– Що змінилося в замку в другій половині XVI ст.? 

– Дуже багато, бо відтоді починає формуватися в основному той замок, який ми бачимо сьогодні. Коли Швенді захопив фортецю, німці взялися за перебудову. До Мукачева запросили справжніх фахівців. Сюди приїхав відомий будівничий замків Оттавіо Балдігара. Він працював і в інших замках Угорщини, зокрема у Сотмарі (нині Сату-Маре, Румунія). Що саме перебудували під його керівництвом, сказати важко, але, на щастя, зберігся план замку з 1572-1573 рр., що показує зміни фортеці і її вигляд до цього. План накреслив ще один італієць Ніколо Ангеліні, який також працював у багатьох місцях Угорського королівства. Сам оригінал зберігається в місті Карлсруе і був опублікований у відповідному каталозі.

На цьому унікальному плані видно розбудову фортеці і її перетворення у верхній і середній замок. Позначені рови, нові бастіони ромбічних форм староіталійського типу, що були характерними для епохи пізнього Ренесансу. Крім того, дуже добре видно старий верхній замок, а також ті його частини, які вже були зруйновані чи які планувалося зруйнувати.   

Ми знаємо, що в 1573 р. замок як предмет застави був переданий Гашпару Магочі, відомому освіченістю, меценатством, а також підтримкою культури. Протягом 1573-1575 рр. він доклався і до розбудови замку уже на основі існуючих планів. 

У подальшому мукачівська фортеця зазнала нових масштабних перетворень, що стосувалися не тільки зовнішнього укріплення, але й внутрішньої структури.    

Ілона Зріні захищала замок від королівських військ, хоч уклала політичну угоду з королем

– У замку люблять переповідати історію, як Ілона Зріні майже три роки захищала фортецю від австрійського імператора, в 1685-1688 рр. Чи справді так відбувалося, чи це частково легенда?

–  Історія Ілони Зріні дійсно не вигадана. Про неї добре знали в тогочасній Європі, писали в газетах, а в Іспанії королівський театр ставив п’єсу про знамениту захисницю мукачівської фортеці. Постать жінки, матері, яка, навіть будучи вагітною, захищала своїх дітей від цісарських генералів, стала популярною і легендарною ще за життя. Але для того, щоб зрозуміти ситуацію, потрібно знати деталі й контекст. 

Ілона Зріні була хорваткою, католичкою за  віросповіданням. Коли помер її чоловік Ференц І Ракоці, то перед смертю, щоб убезпечити родину і майно, він звернувся до імператора Леопольда І, аби той став опікуном його дітей, захисником родини. Ще раніше, коли народився  його син Ференц ІІ Ракоці, Леопольда І запросили бути хресним батьком. Тому майбутній національний герой Угорщини при хрещенні отримав два імені – Ференц і Леопольд.

У 1682 р. імператорський двір вирішив порозумітися з угорською верхівкою, зокрема Трансільванії. Цю політичну угоду закріпили шлюбом католички Ілони Зріні і протестанта-євангеліста, керівника трансільванських угорських кіл, графа Імре Текелі. У той самий час сестра Імре Текелі вийшла заміж за католицького вельможу, прихильника цісаря Пала Естергазі. У такий спосіб Леопольд намагався перетягнути на свою сторону від турків амбітного Імре Текелі. 

– Чи відомо, як познайомилися Ілона Зріні й Імре Текелі, та чи було між ними кохання, адже в переказах згадують про романтичні почуття?

– Імре Текелі на той час був відомим трансільванським вельможею, що за підтримки турків постійно воював проти австрійців. Під час одного з таких нападів він захопив у полон рідного брата Ілони Зріні Яноша – офіцера імператорської армії. Янош Зріні 8 місяців перебував у полоні куруців. Саме тоді Ілона Зріні звернулася до Імре Текелі, щоб звільнити брата. Зав’язалася історія кохання, яка завершилася відомим епізодом весілля в Мукачівському замку. Про те, що стосунки між 25-річним Імре Текелі й майже 40-річною Ілоною Зріні були не тільки дипломатичними, свідчить багато джерел, зокрема Ілона Зріні народила трьох дітей від нього. 

– Чому ж тривала облога замку?

– Річ у тому, що через кілька місяців Імре Текелі порушив  угоду і знову став на сторону турків, беручи участь у постійних нападах на корінні австрійські землі. Між іншим, для Текелі були характерні постійні зміни політичних і військових орієнтирів.

Однак у 1685 році турки зазнали поразки, і з цього часу політична вага Імре Текелі зменшилася. Але його дружина Ілона Зріні залишилася вірною чоловіку до кінця. Вона сподівалася, що або він, або турки, або інші європейські країни (Франція) допоможуть їй.   Тому після перемоги об’єднаних європейських сил проти турків вона вирішила закритися в замку й не допускати туди королівські війська. Тобто вона захищала замок тоді, коли вся християнська Європа об’єдналася проти експансії турків. Облога розпочалася в листопаді 1685 р. і з перервами тривала до січня 1688 р. Австрійські війська час від часу оточували замок, штурмували його, а потім відходили. Тоді захисники замку могли жити спокійним життям і навіть робити вилазки проти невеликих австрійських гарнізонів. Під час однієї з таких вилазок вони вщент спопелили місто Берегово. Врешті Ілоні Зріні довелося припинити марний спротив. До речі, жодне з її сподівань не виправдалося: вона не змогла захистити своїх дітей і змушена була покинути їх, перебравшись до Імре Текелі в Туреччину, де й померла. 

– Ще одна відома сторінка історії фортеці пов’язана з сином Ілони Зріні – Ференцом ІІ Ракоці – який також долучився до  розбудови. Що відомо про замок його часу?    

– Загальновідомо, що Ференц ІІ Ракоці протягом 1703-1711 рр. очолював визвольну війну угорців проти Габсбургів. Замок був основним центром повстанців. Як казав сам князь – «останньою вежею». З 1704 по 1711 рр. постійно тривали будівельні роботи. Укріплювався нижній замок – паланок, і верхній – власне фортеця. Роботами керували французькі фахівці. Серед них можна назвати інженерів Демойсо і Лафонда. Роботою останнього були дуже незадоволені, бо він пиячив, хворів і, як пишуть, був лінивий. Зрештою завершити укріплення замку до кінця повстання так і не вдалося. У лютому 1711 р. Ференц ІІ Ракоці під час зборів у селі Шаланки, що на Угочанщині, видав інструкцію, як захищати замок. У ній також подається тогочасний опис фортеці. Зрозумівши неминучість поразки, Ференц ІІ Ракоці плекав марні надії на зовнішню допомогу від російського царя Петра І. Останньому, точніше царевичу Олексію, пропонувалася навіть угорська корона. Але розглядалися й інші плани – як завести російські війська в Угорщину, а потім змусити австрійського імператора погодитися на умови Ракоці. Сам князь пропонував росіянам продати свої володіння, зокрема, Токайську домінію з метою знайти офіційний привід для Петра І ввести війська у Верхню Угорщину (планувалося передати Мукачівський замок для російської залоги, чисельністю 3-4 тисяч осіб). Однак цим планам, як і багатьом іншим, не судилося здійснитися. Ракоці також розмірковував над тим, щоб самому закритися у Мукачівському замку, подібно до того, як це зробила його мати, і там захищатися від імператорських військ до останнього, як герой. Але зрештою вирішив покинути країну у пошуках зовнішньої допомоги. Проте ніде в Європі і навіть у Туреччині йому вже ніхто не допоміг. Ференц ІІ Ракоці, як і його мати, теж помер у Туреччині. 

В’язниця, військова частина, профтехучилище, мукачівський історичний музей у замку

– Що було з замком після поразки Ференца ІІ Ракоці?

– Спочатку там розмістився австрійський гарнізон, а потім замок перетворили на військовий склад, згодом – на в’язницю для політичних в’язнів. Серед них були відомі постаті, наприклад, угорський письменник Ференц Козінці. Як він згадує, у в’язниці умови проживання були суворими, але не найгіршими для тих, хто мав гроші. Оскільки письменник був заможним, міг дозволити собі замовляти спеціальну їжу і напої. Йому, наприклад, готували смажену свинину, випічку, гарячий шоколад, приносили вино, зокрема Токайське. Козінці навіть закохався в дочку працівника в’язниці. Усі чорні роботи у замку виконували звичайні в’язні.   

З 1855 року в замку зробили публічну в’язницю, утримували там до 900 осіб. Умови для них були не дуже суворими. У фортеці функціонували майстерні, лазарет, каплиця для католиків, молитовні кімнати для євреїв, протестантів. За свою роботу в’язні отримували гроші, частину яких  їм давали після звільнення. Мертвих ховали на військовому кладовищі за межами замку. У такий час в’язні мали можливість на деякий час покинути фортецю. Звичайно, перебування у в’язниці було нелегким, адже частина людей ходила в кайданах. Були й такі, хто покінчив життя самогубством.  Одного разу ув’язнений кинувся в колодязь. Тоді довелося його вичистити, щоб використовувати воду. Під час очищення виявили, що в нижній третині скелі вирубані сходинки. Ніхто досі не знає, для чого вони, адже закінчуються раптово, як і починаються. Пізніше колодязь також досліджували, чистили, але цінних знахідок у ньому не було. 

– З цим колодязем пов’язано чимало легенд. Що з них підтверджено історичними фактами?

– Відома легенда про Корятовича, коли він наказав викопати колодязь, але вода довго не з’являлася. Одного разу йому явився чорт, який попросив мішок золота за те, щоб у колодязі була вода. Тоді Корятович дав йому маленький мішечок і так перехитрив біса. Однак немає письмових підтверджень, що колодязь копали в часи Корятовича. Оскільки колодязь знаходиться в найвищій і найдавнішій частині замку, виходить, викопали його тоді, коли будували цю частину – XV–XVI ст. Діаметр колеса, яким витягали воду, становив 7 метрів. Доводилося застосовувати велику силу для підняття води. 

– До якого часу функціонувала в’язниця? 

– До початку 1897 року. Коли її закрили, зробили публічний аукціон, на якому продали багато цінних речей: двері, вікна, замки, різні металеві предмети тощо. Саме в цей час знищили і бастіон Ілони Зріні, де був встановлений пам’ятник на честь тисячоліття угорської держави – Турул. Протягом певного часу в замку жили люди, а в чеські часи там була розміщена військова частина. 

– Чи зазнала фортеця змін у ближчому до нас столітті? 

– Так, замок постійно перебудовували. У радянський час там функціонувало профтехучилище, потім розмістили мукачівський історичний музей. До 1973 року в замку провели архітектурні дослідження фахівці Держбуду зі Львівських реставраційних майстерень з метою реставрації цінної пам’ятки. Роботи, однак, здійснювалися мляво. Наприкінці 1980-х – початку 90-х років виникла ідея, що Угорщина й Україна спільно реставрують фортецю. З угорської сторони було доручено історику Іштвану Фелду підготувати історичну довідку про замок. Але зібрані ним матеріали, як написав дослідник, виявилися непотрібними. На жаль, реставраційні роботи провели без належного археологічного, архітектурного та історичного дослідження. Тому донині залишається актуальним наукове вивчення Мукачівського замку. 

Цей матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, який реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії

Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.

Наталія Толочко, Varosh

Фото з архіву Й. Кобаля та сайту Hungaricana.hu

  Надіслати другу