Поважська Бистриця стала 24-им містом-побратимом Ужгорода

Поважська Бистриця – промислове місто в північно-західній Словаччині із населенням понад 38 000 людей. Зокрема, розповів Карол Янас, ще кілька сотень українців там прийняли після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Додав, що біженців забезпечили всім необхідним, допомогли працевлаштуватися. Міський голова Богдан Андріїв подякував за допомогу людям, які втратили домівки чи були змушені покинути рідні населені пункти через загрози війни, висловив вдячність усьому словацькому народу та уряду Словаччини за підтримку України в нелегкій боротьбі з російським агресором. Богдан Євстафійович додав, що хоч Ужгород і є відносно безпечним тиловим містом, однак, відчуває війну, співпереживає, надаючи допомогу переселенцям, військовим, живе, працює та навчається під звуки сирен повітряної тривоги, несе болючі втрати – майже щотижня прощаються із загиблими захисниками-ужгородцями, які загинули на війні.
Спілкувалися також про те, чим живе Поважська Бистриця, які в місті є проблеми тощо.
Богдан Євстафійович запропонував гостю відвідати, як розпочнеться навчання, Ужгородську спеціалізовану загальноосвітню школу №4 з поглибленим вивченням словацької мови. Розповів, що в закладі є куток словацької культури, а деякі вчителі спеціально запрошені зі Словаччини. Обговорили під час зустрічі і плани щодо співпраці, Богдан Андріїв запропонував впровадити у майбутньому спільні культурно-спортивні проєкти.
У зустрічі в Ужгородській міськраді також взяли участь начальниця управління міжнародного співробітництва та інновацій Вікторія Тарахонич, її заступниця Вікторія Білас, декан факультету міжнародних економічних відносин Ужгородського національного університету Микола Палінчак. Зокрема, саме цей підрозділ УжНУ гість також планує відвідати сьогодні.
Ужгородська міська рада
До теми
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”

До цієї новини немає коментарів