Поважська Бистриця стала 24-им містом-побратимом Ужгорода

Поважська Бистриця – промислове місто в північно-західній Словаччині із населенням понад 38 000 людей. Зокрема, розповів Карол Янас, ще кілька сотень українців там прийняли після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Додав, що біженців забезпечили всім необхідним, допомогли працевлаштуватися. Міський голова Богдан Андріїв подякував за допомогу людям, які втратили домівки чи були змушені покинути рідні населені пункти через загрози війни, висловив вдячність усьому словацькому народу та уряду Словаччини за підтримку України в нелегкій боротьбі з російським агресором. Богдан Євстафійович додав, що хоч Ужгород і є відносно безпечним тиловим містом, однак, відчуває війну, співпереживає, надаючи допомогу переселенцям, військовим, живе, працює та навчається під звуки сирен повітряної тривоги, несе болючі втрати – майже щотижня прощаються із загиблими захисниками-ужгородцями, які загинули на війні.
Спілкувалися також про те, чим живе Поважська Бистриця, які в місті є проблеми тощо.
Богдан Євстафійович запропонував гостю відвідати, як розпочнеться навчання, Ужгородську спеціалізовану загальноосвітню школу №4 з поглибленим вивченням словацької мови. Розповів, що в закладі є куток словацької культури, а деякі вчителі спеціально запрошені зі Словаччини. Обговорили під час зустрічі і плани щодо співпраці, Богдан Андріїв запропонував впровадити у майбутньому спільні культурно-спортивні проєкти.
У зустрічі в Ужгородській міськраді також взяли участь начальниця управління міжнародного співробітництва та інновацій Вікторія Тарахонич, її заступниця Вікторія Білас, декан факультету міжнародних економічних відносин Ужгородського національного університету Микола Палінчак. Зокрема, саме цей підрозділ УжНУ гість також планує відвідати сьогодні.
Ужгородська міська рада
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів