Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти

"Коли вдається відреставрувати орган після кропіткої роботи — це таке задоволення, ніби літаєш над землею", — розповідає Шандор Шрайнер.
"Мій перший майстер Андрій Лешко хотів передати цю справу і навчив мене нюансам цієї роботи. Я тоді запам'ятав, певно, лише 10% з того, що він мені розповів. Свій перший орган я відреставрував у Берегові у реформатській церкві, хоч і не мав досвіду, тільки теоретичні знання", — розповів органний майстер.
Шандор Шрайнер реставрував найстаріший орган в Україні. Він встановлений в селі Округла Тячівського району у 1800-х роках. Дерев’яна клавіатура органу з клавішами, обгорнутими слоновою кісткою, має свої особливості: без спеціальної підготовки грати на ньому будь-який музикант навряд чи зможе. Наразі цей орган розміщений у каплиці Святого Йосифа в Мукачеві.
"Я доєднав на ньому невеличкий моторчик. До речі, у цьому органчику збереглися повністю два ряди дерев'яних труб і за понад 200 років жоден шкідник не зробив там дірку, уявляєте? Я не знаю, як так сталося, але цей орган і сьогодні звучить дуже автентично", — розповідає Шандор Шрайнер.
Із 124-х органів в Україні 58 розташовані на Закарпатті, — каже Шандор Шрайнер. "24 органи в Україні наразі у розібраному стані, на решті або грають, або вони мовчать десятками років. Є близько 20-ти органів в Україні, за які можна одразу сісти і зіграти. Вони більш-менш у хорошому стані, їх обслуговують", — зазначає органний майстер.
За словами Шандора Шрайнера, Друга світова війна сильно позначилася на органних інструментах.
"У чопській реформатській церкві, коли німці залишили місто, зруйнували орган. У Великому Березному в римсько-католицькій церкві снаряд влучив у вежу. На третій день згоріли хори, з ними — і орган. У деяких церквах заселили солдат, органи розібрали, витягнули труби. Від одних церков залишився фасад, він інших — взагалі нічого", — розповідає закарпатець.
Органістка Наталія Лендєл грає на музичному інструменті. Суспільне Ужгород/Даніелла Пилиховська
В Ужгороді проводять екскурсії органами Ужгорода. Відвідувачі ознайомилися з історією органів на трьох локаціях міста: у обласній філармонії, римсько-католицькій парафії святого Георгія та реформатській церкві.
В Ужгороді у обласній філармонії, римсько-католицькій парафії святого Георгія та реформатській церкві провели екскурсію органами. Суспільне Ужгород/Даніелла Пилиховська
Органістку Наталію Лендєл запросили з громадської організації "Дерево мого життя" зіграти на музичних інструментах.
"Займаюся грою на органі зі школи, років з 10-11-ти. Навчалася в заслуженої артистки Наталії Висіч, отримала другу освіту в музичній школі як органістка. Далі вступила до ужгородського музичного фахового коледжу імені Дезидерія Задора. Після відходу Наталії Висіч на певний час перестала займатися грою на органі. Коли я здобула освіту в Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка, там знову відродилося моє бажання продовжувати опановувати гру на органі. Із 2016 року почала давати концерти, почалася моя сольна діяльність. Дуже щаслива, що можу грати на такому інструменті, далі навчатися, виступати в різних концертних залах", — каже Наталія Лендєл.
Органістка Наталія Лендєл та органний майстер Шандор Шрайнер. Суспільне Ужгород/Даніелла Пилиховська
Олександр Курта, Суспільне Ужгород
До теми
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
До цієї новини немає коментарів