Найперше - не впадати у відчай

Найбільш важливі останні події в країні прокоментував для читачів газети "За і проти" народний депутат України, член фракції БЮТ у Верховній Раді, голова Закарпатської обласної організації партії "ВО "Батьківщина" Олександр КЕМЕНЯШ.

– Олександре Михайловичу, в неділю ввечері прем’єр-міністр України виступила з телезверненням до громадян. Чому, на вашу думку, Юлія Тимошенко бодай на кілька тижнів раніше не зробила своєї заяви про необхідність створення у парламенті об’єднаної коаліції та переформатування уряду з метою протистояння фінансовій та економічній кризам, які вже добираються і до України?

– Думаю, Юлія Володимирівна до останнього вірила в те, що значна частина депутатів керуватиметься здоровим глуздом, а не політичними амбіціями. Згадайте попередні події – жорстка позиція несприйняття Юлією Тимошенко і БЮТом ідеї дострокових виборів свідчить про те, що лідер нашої політичної сили ще задовго до 19 жовтня усвідомлювала небезпеку втягування України у важкопрогнозовані світові процеси, якими зараз переймаються лідери чи не всіх держав Землі. І всі її попередні заяви і вчинки беззаперечно доводять, що прем’єр-міністр все робила і робить для того, щоб українська економіка, виробнича, енергетична і соціальна сфери були професійно і надійно контрольовані, щоб кожен громадянин України відчував моральну й матеріальну стабільність у суспільстві.

Пригадайте: політичне протистояння розпочалося не 2 вересня, а з перших днів роботи парламенту цього скликання – важкий, тривалий процес формування демкоаліції, з незрозумілою нібито непоступливістю окремих депутатів від НУНС. І корені його – аж ніяк не з уряду, бо на той момент Кабінет міністрів ще не був призначений. Але вже тоді було зрозуміло, що всі затягування переговорів між фракціями, офіційні й неофіційні заяви депутатів і посадовців з президентської команди – були спрямовані на те, щоб не допустити затвердження прем’єр-міністром Юлії Тимошенко. Деякі представники пропрезидентських сил відкрито заявляли про необхідність створення коаліції іншого формату: НУНС і Партії регіонів. Чи могли би вони про це говорити, не маючи благословення від нашого шановного Президента? Вочевидь, інтереси деяких крупних олігархів, для нього мали більшу вагу, ніж інтереси переважної більшості виборців.
Що ж стосується Юлії Тимошенко, то її діяльність засвідчує, що вона водночас є і відповідальним політиком – бо не давала пустопорожніх обіцянок перед виборами, і професійним главою уряду – бо все, що пообіцяла людям, намагалася виконати у повному обсязі. Інша справа, що кожен успіх її Уряду був сіллю на рани тих, хто про свої обіцянки перед народом забув.
Немає сенсу зараз нагадувати, хто і яким чином вів перемовини з російською стороною про постачання газу в Україну, хто й куди, і з якою метою їздив у закордонні відрядження. Прем’єр-міністр, принаймні, жодного разу не спричинила загрози зриву запланованого президентського візиту за рубіж. Не вона вела публічно-інформаційну війну з Секретаріатом Президента. Не вона нацьковувала лідерів певних політичних сил на обливання брудом своїх опонентів. Усе робилося якраз з точністю до навпаки. Ми з Вами майже півроку щодня були свідками цькування Уряду Тимошенко як з боку самого Президента, так і з боку його Секретаріату. Але Юлія Володимирівна жодного разу не дозволила собі відповісти на ці закиди. При таких „любих друзях” ворогам роботи не залишилося - навіть опозиція виглядала набагато поблажливішою до Кабінету Міністрів.
І навіть сьогодні, коли держава постала перед реальною катастрофою, нападки на Уряд не припиняються, при цьому докупи змішується українська політика і світова економіка.
– Шлях призупинення цих загроз, запропонований Юлією Тимошенко, справді виведе нас на твердіший, надійніший грунт?
– А хіба у цьому можна засумніватися? Під час будь-якої катастрофи люди об’єднуються задля її подолання – адже гуртом легше протистояти біді. Тому Юлія Володимирівна єдино правильно зробила, закликавши лідерів та членів усіх фракцій Верховної Ради України, незалежно від їхніх політичних переконань, згуртуватися в єдиній коаліції, яка б усе зробила для прийняття вкрай важливих на сьогодні і найближчі два роки економічних і соціальних законів. Основою для такого єднання повинно стати всім відоме правило виживання: під час надзвичайної ситуації забуваються попередні чвари і політичні вподобання, на передній план виходить головне – рятувати себе і ближнього, вижити.
– Чому ви гадаєте, що налаштовані?
– Бо на них впливає існуюче протистояння, фактично нав’язана, розпалена президентським оточенням міжпартійна, міжблокова війна. Невже ви думаєте, що за цих умов проводити вибори – означає дійти компромісу і згоди? Якщо взяти за точку відліку нинішню вибухонебезпечну ситуацію і відрахувати від неї неповні два місяці, то це занадто мало часу, навіть у психологічному сенсі, аби вдалося помирити всіх тих, кого вже рік чи й довше настирливо запрограмовують на нові й нові політичні конфлікти й чвари.
– Отже, існуючий стан речей вигідний Президентові?..
– Насамперед йому, але не тільки. Є політики, і їхні імена вам добре відомі, які також мають надамбітні плани. Ви подивіться: хто прийшов у вівторок до Верховної Ради на запрошення прем’єр-міністра? З усієї поваги до послідовного лідера комуністів Симоненка, він усе ж не є вже претендентом на найвищу посаду в країні . Депутати НУНСу Тарасюк, Кармазін, Стретович, деякі інші однозначно заслуговують на вдячність своїх виборців за те, що виправдовують програмні засади демкоаліційної угоди між "Нашою Україною-Народною самообороною" та БЮТом. Та, зрозуміло, що вони також не гравці на майбутніх президентських перегонах. А Яценюк не прийшов. Його, каже, не запросили. Хіба в таких умовах потрібне письмове запрошення? Воно ж напередодні прозвучало з телезвернення прем’єр-міністра на всю країну! Причому персональне. Янукович спить і бачить себе президентом – його також не було. Не було і Литвина. І теж все, здається, зрозуміло.
– Днями кандидат у президенти США Барак Обама відзначив, що мав розмову з Ющенком та його людьми. Говорили і про політичну кризу в Україні, але в підсумку Барак Обама відзначив, що для України найбільша загроза – це енергозалежність від Росії.
– Якщо перекласти на зрозумілу для звичайних людей мову, то це означає, що Барак Обама радив Президентові не ускладнювати в умовах назріваючої в Україні економічної кризи стосунки з Росією. Гадаю, що будь-кому, хто бодай по телевізору слідкує за перебігом подій в Україні, зрозуміло, хто ж саме цю загрозу усвідомив навіть без підказок з-за океану і хто все можливе й навіть неможливе робить для того, щоб утримати нормальні стосунки з нашим східним сусідом. І йдеться не тільки про енергозалежність, якої не позбутися за місяць чи навіть рік. Україна, окрім усього, має значний дисбаланс щодо експорту й імпорту, ми більше завозимо товару, аніж продаємо в інші країни. Партнерство з Росією нам життєво необхідне, бо там є споживач нашої продукції, і про це за жодних обставин не можна забувати, тим паче керівнику держави, який покликаний мислити і діяти стратегічно. Чому в Президента цього не розуміють, чому там продукують відштовхувальні щодо Росії ініціативи – ніхто не спроможний пояснити. Але нехтування інтересами нашого народу і всієї держави у цьому випадку є очевидним, і люди оцінюють це відповідно.
– З чим, Олександре Михайловичу, ви хотіли б звернутися до наших читачів?
– Найперше - не впадати у відчай. Блок Юлії Тимошенко спільно з нашими однодумцями і партнерами за нинішньої непростої політичної та економічної ситуації упевнено стоятимуть на варті інтересів усіх громадян України. На нагнітання чвар та участь в інтригах між різними гілками влади, різними політичними силами у нас немає ні бажання, ні часу. Кожну хвилину, кожен день мусимо віддати тому, щоб державу не лихоманило. І, переконаний, як ніколи: громадяни України, як і жителі нашого Закарпаття одностайно підтримають уряд у наведенні ладу в державі, а БЮТ – у прагненні зберегти повноваження нинішнього скликання Верховної Ради.
– Дякую вам за розмову.

 

23 жовтня 2008р. -->