Економіка Ужгорода має достатній запас міцності, щоб пробиратися через кризу з обережним оптимізмом

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Кризу вже відчуваємо. Вся надія на малий і середній бізнес

Минулого тижня на засіданні виконкому розглядався звіт про виконання Програми економічного і соціального розвитку міста за минулий рік, тому в першу чергу цікавимося, наскільки вдалося реалізувати задумане.

— Програма соціально-економічного розвитку виконана тільки на 93,5%, і основною причиною цього стала фінансово-економічна криза, яка не оминула Ужгород, — каже Олександр Опанасович. — На останніх сесіях 2008 року, врахувавши ці тенденції і брак коштів, депутати вже приймали коригуючі зміни до бюджету розвитку та Програми, якими із переліку об’єктів, що мали здаватися в експлуатацію минулоріч, деякі вилучили — на загальну суму близько 4 млн. грн. І якщо в цілому бюджет виконали на 101,9%, то бюджет розвитку — недовиконали якраз із вказаних причин. Деякою мірою позначилася й невідповідність системи подачі звітностей та фінансування. Останнє 25 грудня вже припиняється, а акти виконаних робіт відділ капітального будівництва та управління житлово-комунального господарства подавали до 30 числа. Тобто роботи виконати встигли, але оплатити їх можна було вже лише в 2009-му. Проте, незважаючи на деякі недоліки, наші служби, вважаю, спрацювали на “добре”. Причини недовиконання більше об’єктивні, ніж суб’єктивні. Якщо брати за основними розпорядниками коштів, то роботи з благоустрою здійснені в повному обсязі, ремонти об’єктів благоустрою — на 99%. Недовиконання (92%) найвідчутніше по будівництву та реконструкції соціально-культурних і комунальних об’єктів, які й були скориговані. А по інших напрямах Програма виконана, як було заплановано. Великою мірою цьому завдячуємо ДПІ. Приємно відзначити, що міськрада й ужгородські податківці працюють в одному напрямі, тому й результат відчутний навіть у нинішніх умовах.


— На чому в основному тримається зараз наша економіка?

— На малому й середньому бізнесі. Станом на 1 січня у нас було зареєстровано 17249 осіб, які займаються підприємницькою діяльністю (13470 — фізичні особи, 3779 — юридичні). 1527 ПП було створено тільки минулого року! Звісно, з часів становлення незалежності України темпи зростання їх кількості скоротилися. По-перше, цей процес не може тривати до безконечності, а по-друге, вплинула й економічна ситуація. Якщо бізнесмен бачить, що в певній галузі вже нема бажаних прибутків, він закривається і думає, чим би зайнятися іншим. Зверніть увагу: мало не в кожному третьому вікні колись процвітаючого підприємства зараз стоять вивіски про здачу в оренду. Тобто люди відмовляються від одних напрямів і шукають інші. Правда, декого, як-от гральний бізнес, потіснитися змусила не криза, а серйозна перевірка з виявлення нелегальних об’єктів без ліцензій. І на місці закритих уже з’являються інші заклади. Наприклад, замість одного з них планують відкрити піцерію. Словом, дрібні підприємства активніші і гнучкіші, ніж великі, їм легше маневрувати. Навіть нині створюються нові ПП, хоч і не так багато, як хотілося б.

Виходячи зі сказаного, те, що у нас практично немає великих підприємств (відносно великими можна вважати хіба “Гроклін-Карпати”, “Тису” та швейну фабрику), — навіть добре, наша економіка менше постраждає. Малий і середній бізнес набагато мобільніший, він швидко переорієнтується. На Сході ж України міста мають по 1—2 бюджетоутворюючі підприємства, і коли вони зупиняються, то це просто катастрофа: раптом з’являється маса безробітних, надходжень у казну практично ніяких і т. д. Ми це переживаємо легше. Хоча, зазначу: через кризові явища обсяг виробництва промислової продукції у нас у минулоріч порівняно з 2007-м зменшився на 4,2%. Конкретні причини — відсутність ринку збуту та замовлень, зростання вартості енергоносіїв, висока конкуренція в ціновому сегменті, застаріле обладнання і, як не дивно, дефіцит кваліфікованої робочої сили. 29 відсотків наших підприємств спрацювали збитково, себто вироблена ними продукція застрягла на складах, так і не знайшовши свого покупця, а витрати на її виготовлення пішли. Мають проблеми й ті, хто зорієнтований на роботу з давальницькою сировиною. А з прибуткових підприємств приблизно третина зосереджена у сфері торгівлі. При цьому до бюджетів усіх рівнів надійшло 479,7 млн. грн., що на 35% більше, ніж у 2007 р., а до бюджету міста — 314,6 млн. грн. (у т. ч. близько 80,7 млн. трансфертів).

— А яка ситуація з виплатою зарплат в Ужгороді?

— На 1 січня заборгованість по зарплаті з урахуванням економічно неактивних підприємств становила 417,5 тис. грн., що, в принципі, на все місто не так і багато, але це в 4 рази більше, ніж було рік перед тим. Управління праці та соціального захисту населення веде постійний контроль за погашенням заборгованості. До речі, протягом 2008-го зарплата в Ужгороді, як і по Україні в цілому, зростала і в середньому становила 1724,4 грн., що більше, ніж показник по області (Звісно, значною мірою таке зростання з’їдала інфляція). Але вже з початку цього року є тенденція до її зменшення. Новими статистичними даними ми ще не володіємо, проте відчуваємо це і на собі: виплати працівникам ради й виконкому урізали, до того ж у нас відбувається скорочення штату. Доводиться йти на певні жертви, щоб пережити кризу з мінімальними втратами.

Інвестиції скорочуються. Проте оптимізм залишається

— Яка у нас ситуація з іноземними інвестиціями, адже по всій Україні йде різкий їх відтік?

— Нам теж радіти нічому, є недоліки. За минулий рік залучили 1,7 млн. дол. іноземних інвестицій, у той час як у 2007-му — 7,2 млн. Знов-таки, у першу чергу винна в цьому економічна криза, але велику роль зіграла і нестабільність політичної ситуації в державі, різке коливання курсу гривні. Інвестори розгублені, вони не знають, чого очікувати. Ми планували, що нарешті розпочнеться будівництво аквапарку, в який німці мали вкласти 30 млн. євро, але протистояння між міською радою та ОДА завадило цьому. У час, коли інвестора і так важко затягнути в Україну, це просто неприпустима розкіш. Ну а ті 1,7 млн. дол., що все-таки задіяні в ужгородську економіку, в основному припали на “Гроклін-Карпати”, ТОВ “Інвест-план” та ВАТ “Машинобудівний завод “Тиса”. Утім, навіть малий бізнес залучає інвестиції — якщо не зарубіжні, то місцеві. Тільки останнім часом із цілком зрозумілих причин їх обсяг різко зменшився.

— Туристична галузь у такій ситуації рятівною паличкою стати не може? Знаю, що гірськолижні бази на відсутність клієнтів не скаржилися, перехопивши грошовитих туристів, котрі раніше мали можливість відпочивати за кордоном, а зараз економлять…

— Мережа туристичних закладів у місті широка (маємо 22 готелі, 2 готельно-туристичні комплекси, 4 мотелі, загальний номерний фонд яких — понад 1600 місць), але туристично-рекреаційна сфера в Ужгороді не є бюджетоутворюючою. У нас нема лижних підйомників, лісових озер і колиб, котрі б масово вабили приїжджих. Проте всі наявні об’єкти працюють, розвиваються. Їхні власники постійно вкладають кошти в поліпшення умов, виходять на галузеві виставки, залучають туристів. До речі, за минулий рік в Ужгороді відкрилися 4 нові готельні комплекси: “Прага” на вул. Верховинській, “Дует плюс” на Кошицькій, “Родос” на Докучаєва і “Романі яг” на Тельмана.

— Отже, загалом як ви оцінюєте “кризову” економічну ситуацію в місті на фоні загальноукраїнської?

— Зараз нема такої людини й такого куточка в державі, котрі не відчули б наслідків кризи. Але все пізнається в порівнянні: комусь через неї не вдасться щороку міняти свій “Лексус” на нову модель, а комусь доводиться економити на харчах. Що стосується Ужгорода, то тут ситуація ще відносно непогана. Треба тільки діяти консолідовано, розумно розпоряджатися коштами, визначити пріоритетні напрями, над якими працюватимемо протягом року, а чимось пожертвувати. Зараз насамперед ідеться про завершення “автономізації” бюджетних закладів (щоб нам газовики не викручували руки через борги населення) та заміни дверей і вікон на вакуумні. Це дасть можливість у близькій перспективі заощаджувати значну суму бюджетних коштів. Потрібно також перевести на індивідуальне опалення ті 30% квартир, які ще залишилися на ЦО (але це переважно за рахунок самих мешканців). Із масштабних капітальних робіт на цей рік заплановано реконструкцію в історичному центрі міста із заміною всіх підземних комунікацій та реформування системи збирання й утилізації твердих побутових відходів, яким має зайнятися інвестор — фірма “ASA”.

— У майбутнє дивитеся з оптимізмом?

— Безперечно. Є таке латинське прислів’я: “Поки живу — надіюся”. Хоча покращення ситуації треба чекати не завтра і не післязавтра. Думаю, з літа чи осені вже стануть відчутними зміни. Я, наприклад, майже впевнений, що першим почне оживати будівництво. З точки зору економіки споруджувати зараз вигідно: зарплати зменшилися, ціни на будматеріали — теж. Вартість одного квадратного метра таким чином подешевшала відсотків на 30. Отже, у негативі маємо й зерна позитиву. Криза як така дає можливість очиститися від певного накипу проблем, а підприємливим людям — навіть втиснутися у раніше щільно заповнені ніші ринку, розпочати все з нуля і “розкрутитися”.

Тарифи: платитимемо тільки за реальні послуги

Говорити про економіку, не згадавши про тарифи та ціни на продукти, напевно, нелогічно. Ростуть і одні, і другі, а зарплати підточує інфляція. Але тут Олександр Опанасович відразу розмежовує: мовляв, на тарифи — впливаємо, на ціни — ні, тільки моніторимо:

— Тарифи мають чітке економічне обґрунтування, і якщо хтось уявляє собі, що їх беруть зі стелі, то це не так. Є затверджена галузевими міністерствами і Кабміном методика, за якою проводяться розрахунки. Першочергово цим займаються підприємства — надавачі послуг (водоканал, перевізники, ЖРЕРи тощо). Вирахувані тарифи вони передають для перевірки, наше управління всю калькуляцію робить із нуля і виносить своє резюме.

Останній приклад — розробка нової вартості послуг за утримання будинків і прибудинкових територій, котрі набрали чинності з лютого. Кожен ЖРЕР подав нам свої тарифи, які сягали 1,70 грн. за кв. метр. Управління міського господарства зробило свої перерахунки і вийшло на 1,50 грн., а наше управління — на 1,20 грн. Тут нема нічого дивного, адже за відправну точку можна взяти нормативні показники або фактичні, поставити різну рентабельність. Ми зуміли довести свою ціну на міжвідомчій комісії, на виконкомі, і зрештою була затверджена саме вона. Рівень рентабельності надавачам послуг ми, щоправда, знизили з пропонованих 8 до 6%, але в підсумку в межах можливого захистили інтереси мешканців. Кажу в межах можливого, бо від складових собівартості, котрі мають тенденцію до здорожчання, нікуди не дінешся.

До речі, користуючись нагодою, хочу дещо пояснити людям. У так званій квартплаті закладено надання 15 видів послуг. Але це не означає, що всі вони реалізовуватимуться на практиці. Відтак ЖРЕР направляє мешканцям конкретного будинку листа, в якому зазначає, що згідно з новими тарифами їм буде надаватися, скажімо, 10 послуг. Бо ж якщо біля багатоповерхівки нема дитячого майданчика, то й обслуговувати його не треба. Так само можуть відпасти деякі інші позиції, і всі вони мінусуються з калькуляції тарифу. Отже, з 1,14 грн./м2 у дев’ятиповерхівці може залишитися 90 чи 80 копійок. А різниця між ними і максимумом, помножена на загальну площу квартири, — це, погодьтеся, суттєва щомісячна економія. З кожним мешканцем таким чином найближчим часом має бути укладений договір із зазначенням кількості послуг і відповідним тарифом — працівники ЖРЕРів уже обходять із цією метою багатоповерхівки.

Проте якщо вже йдеться про тарифи, не можна не згадати про небезпечну тенденцію: станом на 1 січня 2009 року рівень оплати населенням за житлово-комунальні послуги знизився на 11,9 відносних пунктів порівняно з 2007-м. За грудень 2008-го, скажімо, сплачено загалом 6,2 млн. грн., що становить 71,7% від нарахованого. Найнижчий рівень оплати — за централізоване опалення, а найвищий — за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Заборгованість населення минулоріч зросла на 6,7% (на початок цього року сягнула 52,5 млн. грн.), і наразі покращення ситуації не помітно. Комунальні підприємства, котрим заборгували ужгородці, у свою чергу, не можуть сплатити податки, рахунки за електроенергію, газ тощо, і зрештою їм просто припинять енергопостачання. Отоді вже без води чи тепла залишаться і боржники, і сумлінні платники…

Ціни на продукти: дещо подорожчало, а щось — навпаки

Розібравшись із тарифами, йдемо до відділу торгівлі та захисту прав споживачів, аби на завершення порівняти роздрібні ціни — минулорічні й нинішні. Відділ регулярно відстежує їх у певних супермаркетах та на трьох ринках — “зеленому” на Корятовича, на Бєлінського (коло “Білочки”) та на “п’яному” (вул. Бородіна). Як більш демократичний варіант, котрим масово послуговуються ужгородці, обираємо для моніторингу базари. Нам люб’язно надають дані від 27 лютого 2009 року та відповідно 2008-го. Як і слід було очікувати, загалом порівняння продуктового кошика не на користь нинішнього року. Важковаговиком подорожчання став рис: при 4,75—5,15 грн. за кілограм на початку 2008-го нині він “тягне” на 10—11,75 грн., себто удвічі більше. Значно суттєвіше спорожняють наші гаманці м’ясопродукти: яловичина замість колишніх 27—29 грн./кг зросла до 35—40, свинина з 29—31,50 до 37—45, сало з 9—12 до 22—25 грн. Птиця виявилася найстійкішою, її вартість змінилася з 13—16 до 15,90—16,50 грн./кг.

Молочні продукти якщо й не радують, то не дуже засмучують. Молоко рік тому обходилося в 3,50—5,50, нині — 4—5 грн. за літр, сметана відповідно була 9,55—12, а стала 12—17, сир із 16—17 грн. став 19—24, масло вершкове замість 25—28 стало 20—30 грн. за кг. Яйця теж не дуже змінилися в ціні (замість 5,30—5,60 коштують 5,50—5,80), як і макаронні вироби (3,50—4,50, зараз 3,50—5,50). Зате борошно подорожчало суттєво (з 2,75—2,90 до 3,25—4,25), цукор теж (з 3,35—3,50 до 4—4,50).

А ось гречка й олія порадували. Перша подешевшала з 4,90—5,25 до 4,75—5,00 грн., друга з 11,30—12 грн. до 8,00—11,75. Рекордсменами ж здешевшання стали овочі. Основний їх набір, за винятком картоплі (котра подорожчала з 2 грн. до 3—3,25), став значно доступнішим. Капусту на ринках у кінці лютого 2009-го можна було купити за гривню — півтори, а минулоріч за 4,50—5 грн., моркву за 2—2,50 проти колишніх 5—6 грн., буряк за 2—2,25 проти 4,50—6, цибулю за 2—2,25 проти 4—5 грн. Навіть яблука від бабусь минулого року купували тільки за 5 грн., а нині віддають за 4—5. Тож що дотримуючись посту, цьогоріч харчуватися виходить значно дешевше, ніж на початку 2008-го, а ось коли він закінчиться — буде з точністю до навпаки.

Ужгород

 

18 березня 2009р. -->