Закарпатці жартують: "Ми малі, зате нас чути!", або популяризація творчості наших митців у сусідніх країнах

- Василю Петровичу, останнім часом відчувається пожвавлення культурно-мистецьких і літературних зв’язків між митцями й літераторами Закарпаття та культурними діячами й письменниками прикордонних регіонів сусідніх країн...
- Це так. Пожвавлення відчувається у всіх сферах життя. А література за своєю природою – у самому вирі інтеграційних подій. Саме з красного письменства розгалужується, проникає цей дух приязні й інтересу до сусідів у життя духовне, у виховання нових поколінь, у збагачення традицій.
Ми високо цінуємо творчі досягнення зарубіжних побратимів по перу. І робимо все, аби цей процес був обопільним. Нам приємно, що до творчості наших письменників сусіди також небайдужі. Вийшли чеською й словацькою мовами книги Шевченківського лауреата Петра Мідянки, п’єси Дмитра Кешелі з успіхом ставляться в театрах Словаччини, побачили світ поетичні збірки у перекладах словацькою мовою Тетяни Ліхтей, Надії Панчук, польською – Василя Кузана... Все частіше в періодиці сусідів з’являються прізвища закарпатських письменників. За сприяння посольства Угорщини в Україні опублікована угорською мовою книга малої прози "По обидва боки Карпат" - твори літераторів західних областей України, які переклали закарпатські угорські літератори. А зініціювала це закарпатська письменницька організація. Слід також зазначити, що перекладені на угорську твори Юрія Балеги, Андрія Дурунди, Сергія Федаки, Петра Ходанича, Володимира Фединишинця, Дмитра Кешелі...
- Зрозуміло, що започатковані ці взаємини не сьогодні. А тепер, так би мовити, співпали традиції з віяннями часу нинішнього. Бо у вік глобалізації масштаби нашого континенту видаються незначними, а Східна й Центральна Європа виступають як невеликий, зате багатющий мовним, мистецьким, літературним і всіляким іншим різноманіттям регіон.
- Саме так! Як жартують закарпатці "Ми малі, зате нас чути!", так воно десь і є. Світ завжди рівнявся і буде рівнятися на Європу. А ми - на перехресті культури й церкви східної і західної. Тим і цікаві. Як для ближніх, так і далеких сусідів. І це не відкриття, це істина. Її знали й попередні покоління. Тому творчі взаємовідносини налагоджені, попри кордонні перепони, - давно. Вони мають міцну історичну основу. А Закарпаттю, яке внаслідок двох світових воєн межує з чотирма державами, - сам Бог велів жити й спілкуватися з сусідами у всіх сферах життя. І чудовим прикладом тут слугує перекладацька діяльність лауреата премії імені Максима Рильського Юрія Шкробинця, Юрія Керекеша, Шевченківських лауреатів Івана Чендея та Петра Скунця, Семена Панька, Дмитра Меденція, Андрія Патруса-Карпатського... До речі, саме з цієї когорти старших угорських закарпатських письменників і Ласло Балла, який переклав угорською "Кобзар" Шевченка, твори Лесі Українки, Марка Черемшини... Промовистим, до речі, є і такий факт: роман Михайла Томчанія "Жменяки" переклала угорською його дружина Гізелла.
А естафету старших перейняло молоде покоління. Приміром, Тетяна Ліхтей – доцент кафедри словацької філології не лише виховала цілу плеяду молодих перекладачів, а й уже понад десять років реалізовує проект "Між Карпатами і Татрами". Вийшли 22 двомовні, українською і словацькою, книги. У них представлено понад 30 українських і стільки ж словацьких письменників. Маю наголосити, що ці томи є у провідних бібліотеках Європи. Багато робить для популяризації за рубежем сучасної молодої літератури Закарпаття професор Михайло Рошко. Шандор Горват, закарпатський угорський письменник, успішно перекладає по-угорськи своїх українських колег. Продовжує перекладацьку роботу, як і його батько Ласло Балла, Карой Балла.
- І все ж найближчі сусіди – словаки?..
- Іще у 80-ті роки В Ужгороді вийшла антологія словацької поезії "Відкритий дім", а в Кошицях – антологія малої прози Закарпаття "Сонце над Карпатами". Цю справу намагаємося продовжувати. Побачила світ "Моя азбука" у перекладах (уже посмертно) Петра Скунця, в якій широко представлено творчість словацької поетеси Людмили Под’яворінської та інших авторів. У книзі Тетяни Ліхтей "Слов’янська планида" найповніше досліджено взаємозв’язки українських і словацьких поетів ХІХ і ХХ століть. У антології малої прози і поезії "Під синіми Бескидами" широко подано українських поетів Словаччини від початку ХХ ст. по теперішній час. Маю сказати, що велику роботу здійснив з нашого боку Дмитро Федака, а зі словацького – українські літератори Іван Яцканин, Мілан Бобак, Ілля Галайда.
Приємно, що останнім часом активно висвітлює події літературного життя Закарпаття пряшівська україномовна газета "Нове життя", яку редагує Мирослав Ілюк.
Особливо яскравою подією у розвитку взаємин між словацькими і українськими письменниками став потужний літературний десант у складі 10 літераторів з Братислави з нагоди презентації в Ужгороді книги Йозефа Банаша "Зона натхнення" (переклав по-українськи Іван Яцканин). Це "драматична історія дружби й любові 1968-2008 років", а події відбуваються в тодішніх ЧССР, НДР, СРСР, Києві і на Закарпатті...
- Налагоджено й добрі творчі стосунки із сусідами-румунами...
- Микола Ткачук (на жаль, уже покійний) переклав на румунську мову твори низки українських поетів і вони там побачили світ.
Протягом кількох років лауреатами спільної українсько-румунської премії "Карпатська корона" стали як закарпатські, так і київські письменники. Але на заваді більш тісних контактів стає візовий режим. Вся надія, що нарешті запрацює румунське консульство у нашому краї. Торік відомий український письменник з Румунії Микола Корсюк говорив, наскільки широкими могли би бути наші відносини, адже у нас багато спільного у минувшині і сьогоденні. Маю сказати, що дуже сприяє нашим контактам представниця Мінкультури Румунії Ярослава Колотило.
- Під час зустрічей, безпосереднього спілкування виникають і нові задуми...
- Безумовно, живе спілкування привносить у літературне життя нові свіжі струмені. Прикладом може служити міжнародний фестиваль "Карпатська ватра", в якому беруть участь письменники Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Львівської областей та українські літератори зі Словаччини, Угорщини, Польщі, Румунії, а також бажаними гостями є наші побратими з Луганської, Волинської, Кіровоградської областей та зі столиці. Це дає дуже багато.
І нас також запрошують до себе. Нещодавно разом з прозаїком Мирославом Дочинцем побували на культурно-мистецькому святі у Свиднику (Словаччина). Там ми взяли участь у спільному круглому столі щодо розширення зв’язків між двома прикордонними регіонами України і Словачини. Приємно, що читачі Пряшева і Кошиць добре знають творчість Дочинця, Кешелі, Мідянки, Кухти, Кузана, Ліхтей, Керити...
У Братиславі під час відзначення 20-річчя підписання договору про добросусідство між нашими країнами підтвердилася істина: найкращим матеріалом для розбудови відносин була і залишається книга. Я подарував цілу бібліотечку видань українською і словацькою мовами, які вийшли на Закарпатті. Особливий інтерес викликала серія "Між Карпатами і Татрами".
Хочу наголосити: ми в пошуках інструменту, аби наші творчі стосунки набули системного характеру, аби переросли епізодичність. Тому Закарпатська письменницька організація спільно зі Спілкою українських письменників Словаччини підписали угоду про творчу співдружність, яка охоплює як сферу видання книг, так і проведення літературно-мистецьких акцій. Такі ж угоди готуємо з письменниками Румунії та Польщі. Література не може замикатися в якихось кордонах. Її мають знати на цілому континенті і у світі.

Розмовляв Василь Нитка, для [a href="http://uzhgorod.net.ua"]uzhgorod.net.ua[/a]

 

16 січня 2014р. -->